ГЕНЕРАЛ

(від лат. generalis — загальний, спільний) — 1) Військове звання (чин) особи вищого офіцер, складу збройних сил. Уперше чин Г. з'явився у Франції у 16 ст. У Росії його запроваджено 1657 як доповнення до найменування вищих чинів і посад в армії (напр., Г.-фельдмаршал, Г.-аншеф, Г.-ауди-тор, Г.-крігскомісар тощо). Число цих осіб у 1711 було визначено «Табелем про ранги» (1775). У 19 — на поч. 20 ст. у рос. армії були Г.-майори, Г.-лейтенанти і т. з. повні Г.: Г. від інфантерії (піхоти), Г. від кавалерії, Г. від артилерії, а також інженер-Г.

2) У травні 1940 указом Президії ВР СРСР встановлено військ, звання (за старшинством): Г.-майор, Г.-лейтенант, Г.-полковник, Г. армії; для Г. видів збройних сил, родів військ і служб до звання Г. (за винятком Г. армії) додавалося відповідне найменування, напр., Г.-майор авіації, Г.-майор інженерних військ, Г.-майор медичної служби, Г.-лейтенант артилерії тощо.

3) Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (1992) для вищого офіцер, складу ЗС встановлено військові звання: Г.-майор (у ВМФ — контр.-адмірал); Г.-лейтенант (у ВМФ — віце-адмірал); Г.-полковник (у ВМФ — адмірал); Г. армії України. За Конституцією України (п. 24 ст. 106,) військ, звання вищого офіцер, складу військовослужбовцям ЗС присвоюються Президентом України за поданням міністра оборони.

Є. Я. Кравець.