ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВА ІНВАЛІДІВ 1975

— міжнар. документ. Прийнята 30-ю сесією ГА ООН 9.XII 1975. Спрямована на захист прав та інтересів осіб, які не можуть самостійно забезпечити повністю або частково потреби нормального особистого і/або соціального життя внаслідок вроджених чи набутих вад або своїх фіз. чи розумових здібностей.

Декларація складається з преамбули і 13 параграфів. У них, зокрема, проголошено, що інваліди повинні користуватися усіма такими самими правами, як і ін. члени сусп-ва, без жодних винятків та без різниці й дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, віросповідання, політ, та ін. переконань, нац. або соціального походження, матеріального стану, народження, а також будь-якого ін. фактора незалежно від того, стосується це самого інваліда чи його сім'ї (п. 2). Вони мають невід'ємне право на поважання їх люд. гідності (п. 3), на забезпечення однакових з ін. особами громадян, і політ, прав (п. 4—5), а також на користування такими важливими для них правами, як право на мед., псих, чи функц. лікування, включаючи забезпечення протезними та ортопед, апаратами, право на відновлення здоров'я і становища у сусп-ві, на освіту, профес. підготовку і відновлення працездатності, на допомогу щодо працевлаштування та ін. види обслуговування, які дозволять максимально виявити їхні можливості й здібності та прискорять процес їх соціальної інтеграції або реінтеграції (п. 6). Інваліди мають право на екон. і соціальне забезпечення та на задовільний рівень життя (п. 7—8). Вони мають право відповідно до своїх можливостей одержати і зберегти за собою роб. місце або займатися корисною, продуктивною і винагороджуваною діяльністю та бути членами профсп. об'єднань (п. 7). Інваліди мають право на те, щоб їхні особливі потреби бралися до уваги на всіх стадіях екон. і соціального планування (п. 8).

Інваліди мають право жити в колі своєї сім'ї або в умовах, що її замінюють, і брати участь у всіх видах сусп. діяльності, пов'язаних з творчістю чи проведенням дозвілля. Якщо перебування інваліда у спец. лік. установі є необхідним, то середовище і умови життя у ній повинні бути якомога ближчими до умов норм, життя осіб його віку (п. 9). Інваліди повинні бути захищені від будь-якої експлуатації, будь-яких видів регламентації і поводження, що мають функціонально образливий чи принизливий характер (п. 10). Інваліди повинні мати можливість користуватися кваліфікованою юрид. допомогою, якщо вона є необхідною для захисту їх особи та майна; якщо вони є об'єктами суд. переслідування, то вони повинні користуватися звичайною процедурою, яка повністю враховує їх фіз. або розумовий стан (п. 11). З організаціями інвалідів можуть проводитися корисні консультації з усіх питань, що стосуються прав інвалідів (п. 12). Інваліди, їхні сім'ї та громади повинні бути повністю поінформовані всіма наявними засобами про права, визначені у цій Декларації (п. 12—13).

1976 ГА ООН рекомендувала всім державам—членам ООН враховувати у своїй діяльності принципи і права, викладені в Декларації. Генеральна Асамблея проголосила 1981 «Роком інвалідів», під час проведення якого якнайсерйознішу увагу міжнар. співтовариства було звернуто на необхідність і надалі захищати інтереси інвалідів, їхні невід'ємні права і свободи.

Літ.: Права человека. Сб. междунар. договоров, т. 1, ч. 2. Универсальные договоры. ?.-И. — Женева, 1994.

Ю. I. Нипорко.