ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЯ
(від лат. de... - префікс, що означає скасування, припинення, і criminalis — злочинний) — визнання законодавцем раніше злочинного діяння незлочин-ним. Цей процес тісно пов'язаний з крим.-правовою політикою д-ви, яка має враховувати різноманітні інтереси різних соціальних груп і забезпечувати найважливіші з них. Спрямованість Д. значною мірою залежить від зрілості сусп. відносин, поширеності й репидивонебезпечності злочинних посягань, а також розміру заподіюваної ними шкоди. Потреба в тій чи ін. крим.-правовій нормі випливає насамперед із соціально-екон., політ.-демогр. та ін. об'єктивних умов і тенденцій сусп. життя.
Підставами Д. діянь є певні вимоги (фактори), які враховуються при скасуванні крим.-правової заборони. До них, зокрема, належать: незначна сусп. небезпека діяння; невисокий ступінь його морального осуду населенням; рідкісне застосування певних крим.-правових норм на практиці; наявність ін. законів, за допомогою яких можна успішно боротися з відповідним видом анти-сусп. поведінки.
Д. має на меті: 1) уникнути зайвого застосування найсуворішого виду юрид. відповідальності й заподіяння морально-психол. травм тоді, коли з урахуванням характеру діяння і особи правопорушника потрібні результати можуть бути досягнуті застосуванням менш жорстких санкцій; 2) обійтися без складного і тривалого крим. судочинства, яке забирає багато сил, засобів, часу і віддаляє покарання від діяння, за яке воно призначається; 3) забезпечити невідворотність відповідальності за злочинні посягання, уникнути факт, безкарності, яка сприяє вчиненню нових правопорушень; 4) активніше залучати до боротьби з цими правопорушеннями широку громадськість; 5) чіткіше розмежувати злочинну і незлочинну поведінку.
Літ.: Основания угол.-правового запрета: Криминализация и декриминализация. ?., 1982.
А. Й. Міллep.
|