ДОВІРЕНІСТЬ

— письм. повноваження, яке видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Юрид. особі Д. може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або заг. положенню про організації даного виду. Д. на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо держ., кооп. та ін. громад, орг-цій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у Цивільному кодексі України, та ін. випадків, коли спец, правилами допускається ін. форма Д.

Д. на одержання зарплати та ін. платежів, пов'язаних з труд, відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних банків, кореспонденції, у т. ч. грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, житл.-експл. організацією за місцем його проживання, а також адміністрацією стаціонар, лік.-профілакт. закладу, де він перебуває на лікуванні.

Строк дії Д. не може перевищувати 3 років, а у тому випадку, коли строк Д. не зазначено, вона дійсна протягом одного року від дня видачі. Д., яка призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, дійсна до її скасування особою, яка видала Д. Довіреність, у якій не зазначено дату її вчинення, недійсна. Чинність Д. припиняється внаслідок: закінчення строку Д.; скасування Д. особою, яка її видала; відмови особи, якій видана Д.; припинення юрид. особи, яка видала або на ім'я якої видана Д.; смерті гр-нина, який видав Д. або якому видана Д., чи визнання такого гр-нина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім (ст. 64—70 ЦивК).

І. М. Кучеренко.