ДОКАЗОВЕ ПРАВО

— сукупність норм процес, права (крим., цив., адм., арбітражного), які регулюють мету, предмет, процес і засоби доказування у судочинстві. Це насамперед норми тих глав процес, кодексів, які регулюють предмет доказування, порядок збирання, перевірки та оцінки матеріалів, належність і допустимість доказів, їх процес, джерела (свідчення тощо); норми, в яких сформульовано завдання і засади процесу доказування, норми, що передбачають права та обов'язки суб'єктів процесу; норми, які регулюють слідчі (судові) та ін. процес, дії із збирання та перевірки доказів; норми, що встановлюють підстави, порядок прийняття та обгрунтування процес, рішень. Д. п. у його статиці й динаміці досліджує теорія доказів (її ще називають ученням про докази). Теорія доказів розробляє наук, рекомендації стосовно розвитку Д. п. і удосконалення практики його застосування судами, органами дізнання, слідчими, прокурорами, адвокатами.

М. М. Михеєнко