ДОНЕЦЬКО-КРИВОРІЗЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА

(ДКРР)-тер.-держ. утворення з центром у Харкові, що охоплювало Харківську і Катеринославську губернії, частину Херсон, губ. та райони Області Війська Донського (Ростовський, Таганрозький, Новочеркаський та ін.). Проголошена 4-м обл. з'їздом рад робіт, депутатів Донец. і Кри-воріз. басейнів, що відбувся 27—30.1 (9—12.1) 1918. Обраний на з'їзді обл. комітет рад сформував раду нар. комісарів ДКРР на чолі з Артемом (Ф. А. Сергєєвим). Усі наркоми були більшовиками. В основу утворення респ-ки було покладено не нац.-державний, а екон. принцип держ. будівництва: ініціатори її створення вважали, що з перемогою соц. революції нац. питання втратило значення, через те Рос. рад. республіка має бути федерацією економічно однорідних областей, а не нац. рад. республік. Відірвавши від України значну територію, організатори ДКРР планували не допустити німців та уряд Української Центральної Ради до пром. районів Криворіжжя і Донбасу. Своїми гол. завданнями раднарком ДКРР проголосив планові засади нар. г-ва, націоналізацію економіки, в т. ч. землі, запровадження трудової повинності. Почалося формування збройних сил.

Проти утворення ДКРР виступили Народний Секретаріат — уряд Української Радянської Республіки, деякі відомі укр. більшовики, зокрема М. О. Скрипник. Тому ЦК РСДРП(б) 15.11 1918 ухвалив постанову, якою визнав Донецько-Криворізький басейн частиною України.

Після цього делегати рад Донец.-Криворіз. області взяли учать у 2-му Всеукр. з'їзді рад у Катеринославі (17—9.III 1918), де заявили, що ДКРР має входити до складу Рад. України. З'їзд ухвалив резолюцію «Про державний устрій», яка виключала можливість виділення з України її окр. територій. На з'їзді було утворено єдиний рад. уряд України, юридично оформлено входження До-нецько-Криворізької області до складу Рад. України. Після цього ДКРР припинила існування.

Літ.: Мат-ли та док-ти про Донец.-Криворіз. республіку. «Літопис революції», 1928, № 3.

В. А. Чехович.