ДЮРКГЕЙМ

(Durkheim) Еміль (15.IV 1858, м. Епіналь, деп. Вогези — 15.XI 1917, Париж) — франц. соціолог, основоположник франц. соціологічної школи. Закін. 1882 Вищу нормальну школу в Парижі. Вчителював у серед, школах. З 1887 читав лекції з філософії в ун-ті м. Бордо, де створив кафедру соціології; з 1902 — у Париз. ун-ті (з 1906 — професор). Заснував журн. «L'Annee soci-ologique» (1896). Гол. метою наук, діяльності вченого було сформувати інтегровану сусп. науку — соціологію. Цьому присвячені його праці «Про поділ суспільної праці» (1893), «Правила соціологічного методу» (1895), «Самогубство» (1897), «Соціологія і філософія» (1924) та ін. В основу свого соціол. вчення Д. поклав ідею про сусп-во як особливу реальність, що не є тотожною сукупності індивідів. Він розробив методику дослідження цієї реальності, засновану на принципі натуралізму. Соціальні факти пропонував розглядати як «речі». Основним таким фактом вважав «колективну свідомість», яка визначає поведінку індивіда в сусп-ві. Виходячи з розробленого ним соціол. вчення, Д. розглядав злочини як дії, що обража

ють почуття «колективної свідомості», а покарання злочинців вважав сусп. актом, з допомогою якого «колективна свідомість» зміцнюється, забезпечуючи солідарність людей у сусп-ві. Досліджуючи феномен самогубства, відповідні стат. дані, Д. довів, що кількість самогубств перебуває у прямій залежності від характеру та інтенсивності соціальних зв'язків, є наслідком послаблення «колективної свідомості», руйнування системи соціальних норм. Цей стан він назвав «аномією», що згодом знайшло своє застосування у кримінології, зокрема у працях амер. соціолога Р. Мертона, для пояснення причин злочинності.

Те.: Метод социологии. К. — ?., 1899. Літ.: Alpert ?. Emile Durkheim and his sociology. N. Y., 1939; Осипова ?. В. Социология Эмиля Дюркгейма. М., 1977; Ручка ?. ?., Танчер В. В. Очерки истории социол. мысли. К., 1992; Арон Р. Этапы развития социол. мысли. М, 1993.

О. М. Костенко.