ЕКСГІБІЦІОНІЗМ

(франц., від лат. — виставлення, пред'явлення) — порушення статевого потягу (форми його реалізації). Характеризується оголенням статевих органів перед представниками певної статі з метою одержання сексуального задоволення та емоц. розрядки. Належить до порушень психосексуальних орієнтацій. Трапляється, як правило, у чоловіків, але, за деякими даними, спостерігається серед жінок, що займаються стриптизом. Е. як випадковий для особи вияв може провокуватися алкогольним сп'янінням. Е. формується з участю біологічних (порушення статевої диференціації мозку і зміни внаслідок цього гормонального балансу організму) та соціально-психологічних (неправильне виховання, несприятливий вплив мікросоціального оточення) факторів на тлі певної конституційної схильності. Ексгібіціоністи — це, як правило, сором'язливі, малоактивні, боязкі особи з яскраво вираженим почуттям власної неповноцінності. Е. супроводжується сексуальними фантазіями, плануванням і підготовкою відповідних дій. Важливим для досягнення ексгібіціоністом сексуального задоволення, емоц. розрядки при демонструванні геніталій є створення емоціогенної ситуації (раптовість появи, оголення), за якої у жертви з'являються розгубленість, переляк і сором. Е., поєднаний із садизмом, надає ексгібіціоністу задоволення спостерігати у жертви відповідні емоц. реакції; при поєднанні з мазохізмом — прагнення самому зазнати почуттів, які переживає жертва. Дії ексгібіціоністів розцінюються законом як хуліганство. Здебільшого вони здатні усвідомлювати свої дії та керувати ними, а тому визнаються судом осудними. В разі поєднання Е. з вираженим псих, захворюванням ексгібіціоністи визнаються неосудними. Питання про віднесення Е. до мед. критерію обмеженої осудності є дискусійним.

Літ.: Нохуров А. Нарушение сексуального поведения: суд.-психиатр, аспект. М., 1988; Старовин 3. Суд. сексология. М., 1991.

В. Р. Ілейко.