ЕПАНАГОГА

(грец. — піднесення, повернення) — збірник правових норм, складений у Візантії між 884 і 886 від імені імператора Василя І (867—886) та його синів Лева й Александра. Слугував посібником для суддів.

Спірним є питання: мала Е. силу закону чи була тільки проектом, офіційно не затвердженим. Е. значною мірою повторювала положення Прохірона, що дало підставу декому з учених вважати Е. другим виданням цього практ. посібника для суддів. Але до Е. увійшли нові положення, що містилися у новелах імператора Василя І. Крім того, порівняно з Прохіроном значно поліпшено систему викладу. В Е. подано нове трактування прав патріарха, розроблене під безпосеред. впливом патріарха Фотія (ймовірно, був причетним до укладання Е.); всупереч традиційному візант. уявленню про єдиновладдя, в Е. розвинено вчення про дві влади — імператорську і патріаршу, що доповнюють одна одну. До Е. включено постанову, яка забороняла сановній знаті позбавляти підлеглих осіб їхніх зем. володінь шляхом купівлі або дарування. У галузі сімейного права в Е. зберігалися норми Еклоги, зокрема елементи викупу майб. дружини при вступі в шлюб.

Літ.: Сокольский В. О характере и значении Эпанагоги. «Визант. временник», 1895, т. 1; История Византии, т. 2. М., 1967; История гос-ва и права зарубеж. стран; Рабо-влад. и феод, гос-во и право. М., 1980; Липшиц Е. Э. Зак-во и юриспруденция в Византии в ІХ-ХІ вв. Истор.-юрид. этюды. Ленинград, 1981.

В. Д. Гончаренко.