КАЛНИШЕВСЬКИЙ

(Калниш) Петро Іванович [липень 1691, с. Пустовійтівка, тепер Роменського р-ну Сум. обл. — 31.Х (І2.ХІ) 1803, Соловецький монастирі — укр. держ., політ, і військовий діяч, ост. кошовий отаман Запорізької Січі (Нової). Згідно з док-тами архіву Нової Січі (1734—75) К. є сел. («мужичого») походження; за ін. відомостями — з укр. шляхти Роменської сотні Лубенського полку. На Січі, куди, за переказами, К. потрапив ще вдит. віці, він пройшов довгий і нелегкий шлях від козац. джури до найвищих посад у Війську Запорізькому Низовому. 1760 був військ, суддею. 1762 К. уперше обрано кошовим отаманом. У січні 1765, всупереч волі Катерини II, К. знову стає кошовим і переобирається на цю посаду протягом наст. 10 років (до ліквідації Січі 1775). Захищаючи зем. володіння і тер. права Запоріз. Січі, К. брав участь у трьох запоріз. депутаціях до Петербурга (1755—56, 1762, 1765).

Водночас дбав про заселення запоріз. земель, сприяючи переселенню туди селян з Лівобереж., Правобереж. й Слобід. України. Незважаючи на вимоги поміщиків, не видавав із Січі втікачів. Вважав створення хуторів і зимівників найкращим засобом стримування наступу царизму на тер. Вольностей Війська Запорізького Низового: в 1770 тут налічувалося вже 45 сіл та близько 4 000 хуторів-зимівників. Коштом К. збудовано церкви св. Трійці в с. Пустовійтівці, св. Покрови в м. Ромнах, Миколаївську в м. Смілі та ін., придбано багато церк. л-ри тощо. Військ, талант і особиста мужність К., зокрема під час рос.-тур. війни 1768—74, були визнані рос. урядом і царицею, яка нагородила його золотою медаллю з діамантами. 1773 К. було присвоєно військ, звання генерал-лейтенанта рос. армії. У липні 1775, після зруйнування Запоріз. Січі, за розпорядженням Катерини II К. було заарештовано і відправлено до в'язниці Со-ловецького монастиря (Архангельська губ.) «на смирение». За указом Олександра І від 2.IV 1801 К. було звільнено, проте він за власним бажанням залишився у монастирі, де й помер. Точне місце поховання К. невідоме.

Літ.: Кулиняк Д. Соловецький в'язень. Останній кошовий Січі Запорізької. К, 1991; Архів Коша Нової Запоріз. Січі. Опис справ. 1713-1776. К, 1994; Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. К, 1994; Голобуцький В. Запо-роз. козацтво. К., 1994; Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або Ост. Коша Запорозького. Дп., 1994; Козацькі Січі (Нариси з історії укр. козацтва XVI—XIX ст.). К. — Запоріжжя, 1998.

О. І. Путро.