ЛІТІСКОНТЕСТАЦІЯ

(лат. litis contestatio -відкриття судового процесу викликом свідків) — у Давньому Римі засвідчення наприкінці розгляду спору в претора (in jure), перед призначенням судді з допомогою претора, взаємодії сторін і свідків після закінчення розгляду спору у першій стадії. У легісакційному процесі це відбувалося перед викликаними свідками, які мали засвідчити факт завершення розгляду спору в претора. Після Л. повторний розгляд спору з тих самих підстав і в тих самих межах не допускався. Л. мала також публічно-правові наслідки: вона зобов'язувала суддю і сторони до відповідних дій. Суддя ставав особою, уповноваженою д-вою на розгляд спору, і від нього можна було вимагати прийняття рішення у справі, а сторони зобов'язані були виконати це рішення. Приватно-правові наслідки Л. полягали в тому, що матеріальне правовідношення між сторонами перетворювалося на процесуальне, визначалася величина позовної вимоги.

О. А. Підопригора.