МИКОЛА І

[Николай І (Микола Павлович Романов); 25.V1(6.VII) 1796, Царське Село, тепер м. Пушкін - 18.ІІ(2.ІІІ) 1855, Санкт-Петербург] -рос. імператор з грудня 1825. Роки правління М. І — період найвищого абсолютизму в Рос. імперії. Жорстоко придушив повстання декабристів під час вступу на престол 14(26).XII 1825. На поч. царювання зробив спробу реформувати держ. лад Росії, для чого 6(18).ХІІ 1826 було утворено Секретний комітет, який на поч. 1830 розробив низку проектів перебудови центр, і губ. установ, а також здійснення принципу відокремлення суд. влади від адміністративної. Цей же комітет підготував проект Додаткового закону про стани, який передбачав відміну цив. чинів та обмеження доступу в дворянство, встановлював інститут заповітного майна та почесне громадянство. Передбачалося суттєво змінити статус кріпосних селян. Усі ці зміни були схвалені у грудні 1830, але тільки окр. пропозиції к-ту були втілені у законах: про дворян, к-ти (1831), про заповітне майно (1845), про ускладнення способів набуття дворянства (1846). Під час правління М. І сформульовано концепцію ідилічно-патріархального ладу Росії, в основі якого лежало кріпосне право. Цар 6 разів утворював секретні к-ти для розгляду сел. питання, проте результати їх роботи виявилися скромними. За М. І здійснено реформу управління держ. селянами (1838—40), видано закон про зобов'язаних селян (1842), у Зх. краї запроваджено Інвентарні правила 1847—1848. З метою поліпшення судоустрою і судівництва провадилися кодифікац. роботи. Видано 15-том-ний Звід законів Російської імперії (1832) та «Уложения про покарання виправні та карні» (1845). Посилилися репресивно-каральна діяльність та докладна регламентація усіх сфер життя сусп-ва. Було сформульовано концепцію єдиної і неділимої Росії та тричленну формулу рос. державності: православ'я — самодержавство — народність. Імп. указом від 3(15).VII 1826 утворено Третє відділення Власної його імператорської величності канцелярії — політ, поліція імперії. Репресіям було піддано багатьох визначних людей, розгромлено рев. орг-ції петрашевців, Кирило-Мефодіївське братство тощо. Придушувалися нац.-визв. рухи і спроби поширення західноєвроп. рев. ідей, зокрема польс. повстання 1830—31 та революції в Угорщині 1848—49. М. І прагнув зміцнення політ, і екон. становища Росії у басейні Чорного м. та на Балканах. Поразка в Кримській війні 1853—56 спричинила кризу його внутр. і зовн. політики.

Літ.: Пресняков А. Е. Рос. самодержцы. М., 1990; Шильдер Н. К. Император Николай Первый, его жизнь и царствование, кн. 1—2. М., 1997.

І. В. Музика.