Навигация
 
п-пасп
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ПРАВО

- сукупність прав, норм, якими регулюються організація і діяльність парламенту. В юрид. л-рі розглядається як підгалузь конституційного права чи його комплексний інститут, що включає норми конституції, а також норми відповід. законів, парлам. регламенту та деяких ін. прав, актів (положення про парлам. к-ти та комісії тощо).

У деяких випадках П. п. розглядають ширше — як систему нормат.-прав. актів, співвіднесених з галуззю конст. права, і водночас як сукупність конст.-прав. норм, що визначають статус єдиного органу законод. влади, його організацію і діяльність, статус члена парламенту, а також регламентують відносини парламенту з ін. органами держ. влади у процесі реалізації його функцій і повноважень. При такому підході до змісту П. п. мають бути віднесені питання реалізації права законодавчої ініціативи і права вето, а також питання організації і діяльності органів та посад, осіб, функціонально пов'язаних з парламентом. Визначене у такий спосіб П. п. сприймають як галузь (підгалузь) зак-ва або як підгалузь конст. права. Поняття П. п. має доктринальний характер. Воно визнається у науці конст. права і використовується у багатьох країнах. У Великобританії, напр., «закони і звичаї парламенту» трактуються як нормат.-прав. феномен. В Україні за роки парлам. діяльності склався масив прав, норм, прямо кореспондованих явищу парламентаризму.

Системність П. п. України забезпечується рядом чинників. Найважливіший з них — наявність у Конституції України окремого розділу, присвяченого статусу, організації й діяльності парламенту (розд. IV «Верховна Рада України»). Норми цього розділу мають основополож. характер і становлять своєрід. стрижень П. п. Змісту останнього стосуються також норми з ін. розділів Конституції. Так, ст. 110 встановлено заг. порядок визначення Верх. Радою України неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я. У ст. 111 йдеться про парлам. процедуру усунення Президента України з поста за імпічментом. Організація і діяльність органів та посад, осіб, функціонально пов'язаних з парламентом, регулюються також відповід. законами. Це закони про статус нар. депутата України, про к-ти ВР України, Рахункову палату, Уповноваженого ВР України з прав людини. Конституцією передбачено прийняття закону про регламент ВР України, а також законод. врегулювання організації і порядку діяльності тимчас. спеціальних та тимчас. слідчих комісій.

На сьогодні значна частина питань, віднесених до змісту П. п., вирішується на рівні Регламенту ВР України, прийнятого і введеного в дію її постановою. У світ, конституціоналізмі звичайною є практика, згідно з якою регулювання внутріпарлам. відносин здійснюється саме регламентами (статутами), які визнаються окр. різновидом нормат.-прав. актів. В умовах двопалат. парламенту кожна з палат звичайно приймає окр. регламент. Для набуття чинності він не потребує підписання главою д-ви та оприлюднення (промульгації). Парлам. регламенти нерідко визначають як підзаконні акти. Однак питання про їх юрид. природу є складним. Об'єктивно регламенти містять норми, які разом з однозмістовими нормами конституцій регулюють безпосередньо одні й ті самі відносини. Згідно з існуючим порядком неможливо ухвалити жодного заг. закону, не враховуючи відповід. положень конституції, яким конкр. регламент мав би відповідати. Порядок прийняття регламентів мало в чому відрізняється від порядку прийняття законів. На відміну від звичайної законод. процедури, що існує у більшості країн, регламенти приймаються на основі абсолютної, а не простої більшості голосів. Іноді за парлам. регламентами прямо визнається сила закону.

Вагомість регламентів випливає також з того, що вони є процес.-прав, актами, віднесеними до організації і порядку діяльності одного з вищих органів д-ви. Враховуючи, що конституції, як правило, не містять значної кількості процес. норм відповід. змісту, парлам. регламенти об'єктивно перебирають на себе важливу роль у регулюванні відносин держ. владування. За своєю суттю будь-який парлам. регламент є нормат.-прав. актом, який забезпечує автономність органу законод. влади у вирішенні питань внутр. організації і здійснює регулювання певних сусп. відносин.

Літ.: Парлам. право России. М., 1999; Левина М. И. Парлам. право Великобритании XVII - нач. XX в. М, 2000; Шаповал В. М., Борденюк В. І.. Журавльова Г. С. Парла-меніаризм і законод. процес в Україні. К., 2000; Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні. К.. 2000.

В. М. Шаповал.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]