Навигация
 
с-сев
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

САЛІЧНА ПРАВДА

Салічний закон — одна з ранніх давньогерм. варварських правд, пам'ятка права салічних франків, яка згодом діяла на знач. тер. Франкської держави. Походження С. п. здебільшого пов'язують з ост. роками (507—11) правління франк, короля Хлодвіга. Існує широкий діапазон ін. поглядів, згідно з якими створення С. п. приписується різним правителям франків — від Хлодіона (?-447 або 448) до Карла Великого (768-814). За легендою, відтвореною на поч. тексту пам'ятки, франки після прийняття християнства на трьох зібраннях у різних частинах країни обговорили і прийняли «Pactus legis salicae», тобто первинний текст С. п., що не дійшов до нас. Згодом у цей текст вносили численні доп. і зміни, що закріплювалося королів, капітуляріями та едиктами. Ост. новели були внесені за правління Карла Великого шляхом створення Еменданти (Lex Salica Emendanta), що вважалася офіц. редакцією С. п. Збереглося бл. 80 рукописів С. п., найдавніший з яких датується 740. їх поділяють на 5 груп (сімей). Списки найдавнішої групи містять 65 титулів (глав), і виникли вони як авториз. перепис первин, тексту. Наймолодша група включає списки часів Карла Великого, що містять 70 титулів. Окрім Еменданти, всі тексти С. п. записані вульгарною лат. мовою зі вставками франк, слів і висловів.

Ранні видання С. п. (здебільшого за текстом Еменданти), що здійснювалися з серед. 17 ст., не мали наук, характеру. Інтерес викликає передусім видання Герольда (Герольдіна) 1557, в якому за основу було взято давній рукопис, нині не відомий дослідникам. Наук, видання пам'ятки вперше здійснено 1843 франц. ученим Ж. М. Пардессю. Згодом побачили світ видання Г. Вайца (1846), П. І. Меркеля (1850), І. Ф. Беренда (1874), Г. Геффкена (1898) та ін. В Україні перше видання С. п. (з наук, коментарями) здійснив Д. М. Єгоров у «Збірнику законодавчих пам'яток давнього західноєвропейського права» за ред. П. Г. Виноградова і М. Ф. Владимирського-Буданова (К, 1906). С. п. — це насамперед запис норм звичаєвого права і тогочас. суд. прецедентів. Вона була судебником, що визначав здебільшого форми суд. процедури та санкції за найтиповіші правопорушення і не передбачав прав, регламентації багатьох сторін життя варвара-франка. За структурою С. п. можна умовно поділити на дві частини: 1) норми щодо системи штрафів (вони потім дублювалися у статтях про виклик до суду); 2) норми щодо суд. провадження, штрафів за образу посад, осіб, щодо правозобов'язань у сімейних відносинах та ін. С. п. записана за ініціативою королів, влади, тобто санкціонована д-вою, і є офіц. кодексом ранньофеод. права, який насамперед забезпечував прав, захист життя, тілес, недоторканності, честі, майн. та ін. інтересів панів, верств франк, сусп-ва. С. п. — важливе істор.-прав. джерело, яке відтворило еволюцію франк, сусп-ва від родового ладу до поч. етапу формування феод, відносин [конкр. приклад такого переходу — закріплення у титулі LX С. п. права на публічну відмову від родин, зв'язку у ході суд.

засідання, що мало наслідком звільнення від участі в оплаті або отриманні вергельда (грош. відшкодування за вбивство вільної людини), від спадкових та ін. відносин з родичами тощо]. С. п., яка виникла у порівняно мало романізованих районах Галлії, не зазнала помітного впливу рим. правовідносин і зберегла майже незмінними норми герм, звичаєвого права. Цим пояснюються її архаїчність у регулюванні кровноспоріднених відносин і судопровадженні, формалізм прав, дій та актів, збереження кровної помсти, судових поєдинків, ордалій, таліону тощо.

Осн. суб'єктами права в С. п. виступають вільні члени громади — безпосередні виробники сільськогосп. продукції. Поряд з ними вирізняються, з одного боку, родова, служива і військ, знать, а з другого — напіввільні селяни (літи), вільновідпущеники і раби. Закріплювалися привілеї графів і дружинників, життя яких захищалося вергельдом у 600 солідів. Водночас вергельд вільної людини становив 200, а літа і вільновідпущеника — 100 солідів; за вбивство раба його власникові сплачували 30 солідів. Проте в цілому класи феод, сусп-ва ще не сформувалися. За С. п. можна простежити зародження і формування д-ви (перетворення влади вождя на королів, владу), процес переходу від землероб, громади, коли ще зберігається колект. власність роду на землю, до сусідської громади — марки, в якій, поряд з власністю громади, з'являється приватна власність малих сімей.

Більшість норм С. п. присвячено суд. процесу, встановленню штрафів та ін. покарань за правопорушення. С. п. не містить чіткого визначення поняття «злочин», він не відокремлювався від ін. видів правопорушення. Злочин тлумачили як заподіяння будь-якої шкоди особі чи її майну, а також порушення «королівського миру». Умовно в тексті С. п. можна виділити злочини: проти особи; проти власності; проти порядку здійснення судочинства; проти королів, влади тощо. Суб'єктами злочину могли бути вільні франки, літи і навіть раби. Проте за злочин, здійснений рабом, відповідав його господар. Норми цив. права відігравали другорядну роль, але вони дають уявлення про виникнення права власності на землю (фіксація зародження алоду), про наявність поділу на рухоме і нерухоме майно, про існування договорів купівлі-про-дажу, міни, дарування, займу, майн. найму та деяких ін. цив.-прав. правочинів. Передбачалося спадкування за законом (заг. перевагу мали родичі жін. статі, але земля передавалася лише по чол. лінії) і за заповітом. Останнє оформлялося як публічна передача майна третій особі, на яку покладався обов'язок передати це майно не пізніше року від дня смерті заповідача вказаній ним особі. Шлюб укладався у формі купівлі чоловіком своєї дружини. Викрадення дівчини з метою взяття шлюбу каралося штрафом. С. п. справила значний вплив на Рипуарську, Баварську та ін. варвар, правди. У 9 ст. С. п. стає законом Франк, д-ви, витіснивши всі ін. варвар, правди, крім Лангобардської. Проте після розпаду Франк, д-ви, завершення феодалізації та утворення народностей на її території і з початком рецепції рим. права С. п. втратила своє значення загальнофранк. закону. Один з інститутів С. п. (титул LIX), що обмежував спадкове право на землю по чол. лінії, пізніше ввійшов (під наз. «Салічний закон») до зак-ва Франції і був проголошений осн. принципом франц. держ. права щодо спадкового права королів, династії.

Літ.: Егоров Д. Н. Lex Salica. В кн.: Сб. законод. памятников древнего западноевроп. права, в. 1. Lex Salica.К., 1906; Салич. Правда. Казань, 1913; Салич. Правда. «Уч. записки МГПИ», 1950, т. 62; Неретина С. С. Верующий разум. Книга бытия и Салич. Закон. Архангельск, 1995; Аннерс Э. История европ. права. М.й 1999.

В. В. Череватий, I. Б. Усенко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   с-сев   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]