СЕЙМИКИ

(польс.) — у Польщі та Литві 15—18 ст. з'їзди шляхти, що відбувалися по воєводствах або землях. Органи шляхет. самоврядування, що трансформувалися з віча. Вирішували найважливіші справи місц. С. у Польщі поділялися на передсеймові, або посольські, що обирали послів (депутатів) на загальний (вальний) сейм; реляційні (після-сеймові, звітні; існували з 1591), на яких заслуховувалися рішення заг. сейму; каптурові (від польс. — капюшон, капор, головний убір ченців під час жалоб, обрядів), що проводилися у період безкоролів'я, та ін. Були також елекційні (виборні) С, які скликалися універсалами воєводи або каштеляна. Вони визначали по 4 кандидатури на вакантні земс. посади — судді, підсудка і писаря, а з 1588 — і підкоморія; ці кандидатури рекомендувалися королю, а той затверджував одну з кожних чотирьох. С. зазвичай працювали упродовж одного дня. Відбувалися і генеральні Є. — загальні для кількох воєводств (істор. регіону), що збиралися Перед Сеймами.

В. С. Кульчицький.