СЕНАТУС-КОНСУЛЬТИ

(лат. senatus consulta, букв. — поради сенату) — 1) У Давньому Римі — поради, рекомендації сенату. Набули поширення в період республіки і принципату, кати вища держ. влада належала сенату, який відігравав значну роль у держ. житті Риму. Починаючи з Августа Октавіана, сенат, склад якого повністю формував принцепс, став єдиним законод. органом. Щоб воля принцепса набула значення закону, вона вносилась у вигляді проекту до сенату, а потім затверджувалась як С.-к. З 1 — до серед. З ст. С.-к. стають гол. формою зак-ва. Сенат у цей час не мав права законод. ініціативи, його постанови фактично лише оформляли пропозиції принцепсів, які проголошували свою волю у вигляді усних або письм. промов у законод. органі. У С.-к. нерідко зазначалися лише заг. принципові положення, які претори повинні були відображати в едиктах. Текст С.-к. передавався на зберігання до храму Церери, а пізніше — до держ. скарбниці, де знаходився й архів Рим. д-ви. 2) У Франції — за конституцією VIII року Республіки (1799) та конституцією 1852 — рішення сенату, що мали конст. або законод. характер.

Літ.: Бартошек М. Рим. право: Понятия, термины, определения. М., 1989.

Є. О. Харитонов.