СЕРДЮЦЬКІ ПОЛКИ

сердюки, серденята -вільнонаймані (див. Охотницькі полки) піхотні полки в Гетьманщині ост. чверті 17 — 1-ї чверті 18 ст. Сформовані гетьманом П. Д. Дорошенком на поч. 60-х рр. 17 ст. в Правобереж. Україні як силова підтримка гетьм. влади у б-бі проти внутр. опозиції. Після скинення П. Д. Дорошенка більшість С. п. перейшла в Лівобережну Україну під протекторат гетьмана І. С. Самойловича. На поч. 18 ст. тут існувало п'ять С. п. 1708 вони підтримали І. С. Мазепу і потрапили в опалу до рос. уряду. Ост. С. п. ліквідовано за наказом імп. Катерини І від 14(25).VIІ 1726. С. п. підлягали особисто гетьману. Разом з компанійськими полками і жолдаками (найманцями, на зразок комендант, роти) вони становили його гвардію. Кількість С. п. не була постійною (від 3 до 8). Чисельність полку коливалася у межах 400—1000 чол., найчастіше 600— 800 чол.; він поділявся на сотні. Комплектувалися шляхом набору добровольців-українців, а також волохів, поляків, сербів та ін. Командували С. п. полковники, за прізвищами яких вони й називалися, полк, старшина складалася з осавула, хорунжого, писаря, обозного.

Літ.: Дядиченко В. А. Нариси сусп.-політ, устрою Лівобереж. України кін. XVII — поч.

XVIII ст. К., 1959; Історія укр. війська: (від княжих часів до 20-х років XX ст.). Л., 1992.

О. Г. Сокирко.