СИМУЛЯЦІЯ

(лат. - видимість, удавання) — імітація хвороби чи окр. її симптомів людиною, яка не страждає на цю хворобу, з метою ввести когось в оману. С. буває умисною (істинною) та неумисною (патологічною). Умисна С. має на меті корисливі мотиви (отримання пільг, ухилення від військ, служби тощо). Патологічна С. зумовлена хворобливим станом людини і за своєю суттю є одним із симптомів хвороби, на які страждає людина. Вона підлягає лікуванню, а не крим. переслідуванню. Найчастіше симулюються нервово-псих., сомат. захворювання, розлад органів чуття, а також окр. симптоми хвороби. При С. головними є суб'єктивні симптоми (біль у серці, тахікардія, непритомність, німота, глухота, сліпота та ін.). С. — найчастіше удаване вираження хвороби; нерідко для цього вдаються до біол., хім. і лікар, засобів. Досить частими є імітації вагітності, минулих пологів, аборту, самогубств, зґвалтувань, нещас. випадків, терорист, актів. Істинна С. має цілеспрямований і умисний характер; зазвичай імітують симптоми, що не потребують значних фіз. та псих, зусиль. Симулюючи, люди користуються особистим досвідом, літ. джерелами, ін. знаннями. З метою виявлення факту С. підозрюваного необхідно освідчувати в суд.-мед. експертній установі або ж провести клінічне обстеження в умовах стаціонару. З-поміж псих, розладів найчастіше симулюють епілепсію з імітацією нападів, маніакально-депресив. психоз, недоумкуватість. Тобто відтворюються з різним ступенем достовірності симптоми псих, хвороби, якої насправді немає. Патологічна С. притаманна людям з аномаліями характеру (психопати, епілептики, олігофрени, шизофреніки). В суд. психіатрії виокремлюють три форми С: попередня (перед злочином), у період скоєння злочину та наступна (після скоєння); остання трапляється найчастіше.

С. потребує артистизму, здібностей до імпровізації, великої витривалості. Для розпізнання С. псих, розладів необхідним є обстеження у стаціонарах психоневрол. диспансерів під наглядом досвідчених психіатрів. Від С. потрібно відрізняти самонавіювання, коли людина, зазвичай психічно хвора, щиро переконана, що в неї є тяжкі недуги (злоякісні пухлини, туберкульоз та ін.). Досить часто, крім С, може виявлятися агравація (франц. aggravation — погіршення, від лат. aggravare — обтяжувати), тобто підсилення хвороб, які насправді є в даної особи. Встановлення цього факту проводиться так само, як і у випадку С. Зрідка трапляються випадки дисимуляції (лат. dissimulatio — приховування, удавання) хвороби, щоб зберегти певну посаду, отримати чи продовжувати виконувати високооплачувану роботу тощо. Час від часу виникає потреба у суд.-мед. та суд.-психіатр. обстеженнях таких симулянтів для визначення втрати ними працездатності.

Літ.: Говфеев А. А. Симуляция душевных болезней и патол. притворство. X., 1894; Судеб, медицина. К., 1999.

К. А. Лісовий.