СИНДИКАТ

(франц. від лат. — повірений, грец.— захисник) —

1) Одна з форм договір, об'єднання картел. типу (див. Картель) підприємців окр. галузі в-ва з метою розширення ринку і спеціалізації в-ва та спільного збуту товарів за єдиними узгодженими цінами через єдину торг, організацію, яка зазвичай утворюється у формі акц. т-ва. Є однією з форм монополії. У дорад. період в Україні діяли такі С, як «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд», «Союз рейкових фабрикантів», «Урожай», «Синдикат цукрозаводчиків» та ін. Більшов. уряд націоналізував С. За непу існували держ. С. як об'єднання трестів у певній галузі пром-сті; ліквідовані в 1929—30. В умовах ринк. економіки С. функціонують як об'єднання картел. типу. Водночас такі торг, організації здійснюють закупівлю матеріалів і сировини для фірм (компаній) — учасниць С. Цим створюються умови для норм, діяльності в умовах екон. конкуренції. С. має спільний статут, капітал та єдине управління. Водночас кожен із членів-засновників С. не втрачає своєї фін.-госп. самостійності й статусу юрид. особи.

2) С. банківський — група (об'єднання) банків, тимчасово організована за консорціумним типом з метою спільного здійснення кред. операцій і зменшення можливих втрат для кожного учасника у випадку неплатоспроможності позичальника. Члени С. зберігають повну юрид. самостійність і можуть бути учасниками ін. банк, об'єднань. За рахунок внесків учасників банк. С. утворює єдині фонди, а також користується міжбанк. кредитом. Управління С. здійснюється спеціально утвореним викон. органом або може бути покладене на одного з членів об'єднання.

3) Об'єднання, до якого входять підприємства, що виробляють однотипну продукцію масового споживання.

4) Назва професійних спілок у деяких країнах, напр., у Франції.

В. П. Нагребельний.