СЮЗЕРЕНІТЕТ

(франц. suzerainite, від suzerain — сюзерен, верховний, франц. sus, лат. sursum — нагору) — система особистих, майн. і адм.-суд. відносин між вел. феодалами (герцогами, князями, графами, баронами), котрі були сеньйорами, і середніми та дрібними феодалами — васалами перших. Виник у добу Середньовіччя (феодалізму) в Зх. Європі. В основі відносин С. була ієрархічна структура феод, власності на землю і самих феодалів, поділених за своїм прав, становищем на ранги. Вел. феодали, власники землі, надавали її у користування дрібним та середнім — зазвичай на умовах військ, служби. Сеньйорально-васальні відносини оформлялися відповід. договорами з різними символіч. обрядами (вручення сеньйором васалові списа та меча чи жезла тощо). Обидві сторони мали свої права та обов'язки, порушення яких не допускалося. Васалові за це загрожувало безчестя і втрата землі (лену), сеньйорові — безчестя. З утворенням централізованих держав верховним сюзереном став монарх.

Див. також Васалітет, Васальне право.

Б. И. Тищик.