ФЕОДОРО

Дорос, Теодоро, Мангупське князівство — ранньофеод. д-ва у Пд. Криму з центром у м. Мангупі (Доросі). Його етнічну основу становили греки, алани, кримські готи (школи цю д-ву у джерелах називають Готією), кипчаки, татари, вірмени. Виникла, ймовірно, у 12 — на поч. 14 ст. (на думку деяких дослідників, у 12 ст.). Названа, мабуть, на честь засновника — Феодора Гав-раса, який походив з візант. імператорського роду Комнинів. Офіц. мова — грецька. Релігія — переважно християнська. Столиця д-ви була резиденцією митрополита Готії. Зміцненню д-ви сприяв занепад традиц. візантійського центру в Криму — Херсону (кол. Херсонесу). У 20—30-х pp. 15 ст. князівство значно розширилося, зайнявши майже весь Пд. Крим: його кордони сягнули Каламіти (сучас. м. Інкерман поблизу Севастополя) на Зх., Парте -нітів (сучасне с-ще Партеніт) та Алушта разом з Алуштинською долиною — на Сх., р. Качі — на Пн. і території до гори Демерджі, за винятком Чембало (сучасної Балаклави), — на Пд. Князівство проіснувало до останньої чверті 15 ст. Припинило існування внаслідок тур. агресії у грудні 1475.

На чолі держави стояли князі, які сповідували християнство. Деякі з них, напр., Олексій (1-а третина 15 ст.), іменувалися у тогочас. джерелах на кшталт імператорів пізньої Візант. імперії «володарем і паном Феодоро». Князь Олексій володів частиною пд.-зх. узбережжя Криму, де 1427 збудував укріплений мор. порт Каламіту.

Князівство підтримувало тісні зв'язки з ін. д-вами. На поч. 40-х pp. 15 ст. феодорити уклали союз з ханом Хаджі-Гіреєм, який 1443 проголосив незалежність Кримського ханства від Золотої Орди. Союз було спрямовано проти давнього супротивника Ф. — консульства Чембало (однієї з генуез. колоній у Криму). Пізніше через турецьку загрозу феодорити уклали з генуезцями договір про взаємодопомогу. Міжнар. зв'язки Ф. часто закріплювалися династич. шлюбами. Дочка князя Олексія — Марія 1426 стала дружиною ост. імператора Трапезундської імперії. Син Олексія — Іоанн був одружений з Марією Асані, яка походила з імператорської родини Палеологів. Одна з дочок князя Ісайки (Ісаї, Ісака) взяла шлюб з молд. господарем Стефаном III (1457—1504), велися переговори про заручини ін. дочки з сином моск. князя Івана III, але домовленість не реалізувалася через вторгнення турків. На формування правової культури нас. князівства значний вплив справили греко-візант. традиції. Певне значення мали й місц. звичаї, відчувалися генуез. впливи. Важливим джерелом права було князівське зак-во. Писемні свідчення про Ф. є у поемі «Історія міста Феодоро» ієромонаха Матфея (кін. 14 — поч. 15 ст.), працях генуез. хроніста 15 ст. Фольсти, падуанця Андрея Готарі та ін.

Літ.: Бертье-Делагард А. Л. Каламита и Феодоро. «Известия Таврич. ученой архивной комиссии», в. 55. Симферополь, 1918; Тихонова М. А. Дорос-Феодоро в истории

средневекового Крыма. «Мат-лы и исследования по археологии СССР», в. 34. М.-Ленинград, 1953; Домбровский О. Н., Махнева О. А. Столица феодоритов. Симферополь, 1973; Якобсон А. Л. Крым в средние века. М., 1973; Кесмеджи П., Кесмеджи Г. Княжество Феодоро. Симферополь, 1999; Греки на укр. теренах: Нариси з етн. історії. Док-ти, мат-ли, карти. К., 2000.

О. А. Гавриленко.