Навигация
 
щ
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЩЕРБАТОВ

Михайло Михайлович [22.УП (2ЛТП) 1733, Москва - 12(23).ХН 1790, Петербург] — рос. правознавець, історик, держ. діяч, князь. Нащадок черніг. гілки давньоруського княжого роду Рюриковичів (до кінця 17 ст. — князі Щербаті). Мав ґрунтовну дом. освіту. В 1767 від дворян Ярослав, губ. був обраний до утвореної Катериною II Комісії для укладання проекту Нового уложення, брав активну участь у її роботі. Займав різні високі посади, зокрема, був герольдмейстером (1771), президентом камер-колегії (1778); з 1779 — сенатор. Вийшов у відставку в чині дійсного таємного радника 1788 і решту життя присвятив науці.

Вчення про д-ву і право виклав у працях, написаних у 1759—90: «Про потреби і корисність градських законів», «Різні роздуми про правління», «Проекти і голоси, подані від депутата ярославського дворянства князя М. Щербатова у Комісію для укладання проекту Нового уложення», «Статистика у розумінні Росії», «Дослідження про хиби і самовладдя Петра Великого», «Міркування про законодавство взагалі», «Міркування про смертну кару», «Розмова про безсмертя душі», «Про користь недоліку», «Лист до одного приятеля» та ін.

Методол. основою вчення Щ. було природне праворозуміння і договірне походження д-ви, раціоналіст, прагматизм. У додержавному стані, на думку Щ, люди були рівними від природи. На певному етапі розвитку вони уклали договір про утворення д-ви з метою посилення особистої безпеки. Найдавнішим є монархічне держ. правління, яке своїм природним джерелом має владу батьків-патріархів у сім'ї над родом. Суперечки між окр. родами-царствами і непоступливість «начальників родів» один одному призвели до виникнення вельможної (аристократичної) форми державного правління. Демократія, на думку Щ., не суперечить ані природному праву, ані договору, але відкриває простір для «людей блискучих» і водночас «лукавих, пронирливих, себелюбних», як Сулла, Перікл, Цезар, Кромвель та ін. Основи демократії порушуються ще й тим, що любов народу, як і його ненависть, змінюються на свою протилежність дуже швидко і часто. Абсолютно неприйнятним для Щ. є самовладдя (тиранія, деспотія). При укладенні сусп. договору індивіди поступаються частиною своїх особистих природ, прав, але меншою частиною. Вибір певної форми держ. правління об'єктивно залежить від величини тер. даної д-ви, клімату, родючості грунту, густоти населення, рельєфу місцевості, характеру сусід, держав тощо. Ідеал Щ. — обмежена конст. монархія з поділом влади і конст. визначенням компетенції кожної з її гілок. Влада монарха жорстко обмежена вищим дворянством. Він не має права самостійно оголошувати війну, укладати мир, встановлювати податки, ухвалювати закони. Останнє належить до компетенції Найвищого правління (парламенту), яке складається з представників дворянства, купецтва і міщан, але за умови збереження повного панування дворянства. Воно є «закритим станом», вступ до якого заборонено, незважаючи на будь-які заслуги індивіда. Парламентові віддавалася не тільки законодавча, а й верх. суд. влада. У проекті Щ. кожний суд складався з 7 виб. суддів, з числа яких уже самі судді щорічно обирали голову суду. На місцях держ. справи перебувають у віданні наділених широкими повноваженнями обласних представн. (з дворян і купецтва) органів самоуправління. Закони Щ. поділяє на три різновиди — божественні, природні та позитивні (політичні, цивільні й «градські»). Останні повинні цілком відповідати букві й духу перших двох, а природні — божественним. На погляд Щ., абсолютно суперечить божественному праву закон, що зобов'язує священиків писати доноси владі на тих, хто сповідувався, а закон, який дозволяв торгівлю кріпаками, аж ніяк не відповідає праву природному, тобто є цілком неправедним. Неопублікований закон не може вважатися чинним. Особливу увагу Щ. приділяв системі судочинства і принципам правосуддя, зокрема, відкритості, гласності, участі захисників у процесі, можливості й унормованості порядку оскарження вироків тощо. Він відкидав вільне тлумачення закону суддями і вимагав від них точного дотримання букви і духу законів при вирішенні справ. Щ. увійшов в історію право- і державознавства як один з фундаторів рос. дворянського конституціоналізму, теоретик парламентаризму та основ законотворення, дослідник еволюції давньоруської та середньовічної рос. д-ви і права.

Літ.: Федосов И. А. Из истории рус. общественной мысли XVIII ст. М. М. Щербатов. М., 1967; Посконин В. В. Естеств.-прав. воззрения М. М. Щербатова и А. П. Сумарокова. «Изв. вузов. Правоведение», 1980, № 6; Мироненко О. М. Права і свободи людини у рос. політ, доктринах. К., 1995.

О. М. Мироненко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   щ   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]