ГЕССЕН

Володимир Матвійович (Вольф Мунішевич; 1868, Одеса — 1(14).І 1920, Іваново-Вознесенськ, РФ) — рос. правознавець і політ, діяч, доктор держ. права з 1917, професор. Закінчив юрид. ф-т Новорос. ун-ту (Одеса), отримав у ньому 1894 звання приват-доцента. Протягом двох років був у науковому відрядженні за кордоном (Німеччина). З 1896 — приват-доцент кафедри поліц. права Петерб. ун-ту; викладав також держ. право в Олександрівській військ.-юрид. академії, Олександрівському ліцеї, на Вищих жін. курсах. Брав участь у роботі Гаазької мир. конференції (1899). Один із засновників і видавець петерб. тижневика «Право» (1898-1917). У 1905 вступив до Конст.-дем. партії, був членом її ЦК. 1907 обирався депутатом до 2-ї Держ. думи, очолював дум. к-ти з розробки реформ місц. суду і про відміну військ.-польових судів. 3 1910 займав посаду доцента, а згодом професора Петерб. політех. ін-ту. Читав курси держ. і поліц. (адміністративного) права. Під час Лют. революції 1917 був членом Ради республіки (Передпарламенту) від партії кадетів. Від 1919 викладав у новоутв. Іваново-Вознесенському ун-ті.

Розробляв проблеми філософії права, прав, д-ви, міжнародного, держ. та поліц. (адміністративного) права. За своїми філос. поглядами належав до послідовників крит. ідеалізму (неокантіанства). Був прихильником ідеї «відродження природного права», яку розвивав у працях «Відродження природного права» (1902) та «Про науку права» (1905). Досліджуючи питання державотворення, Г. не ототожнював поняття правової і конст. д-ви. На його думку, в основі конст. д-ви лежить конст. принцип (закон видається не інакше як за згодою народу або нар. представництва), а його характерною ознакою є «участь народу або народного представництва в здійсненні державної влади». В основі ж прав, д-ви вчений бачив принцип панування права («держава стоїть під правом»). Державотв. проблеми Г. розглядав у працях «Про правову державу» (1905), «Про недоторканність особи» (1908), «Теорія правової держави» (1912), «Основи конституційних держав» (1914) та «Основи конституційного права» (ч. 1—2, 1917-18). Г. доводив, що наука поліц. (адміністративного) права перебуває у тісному і нерозрив. зв'язку з проголошенням конст. ладу і встановленням прав, д-ви: «З лекцій з поліцейського права» (1902), «Адміністративне право» (1903), «Поліцейські обов'язки двірників», «Питання місцевого управління» (обидві — 1904), «Надзвичайний стан», «Лекції з поліцейського права» (обидві — 1908) та ін.

Літ.: Макаров А. В. М. Гессен. В кн.: Дела и дни, кн. 1. Пг., 1920; Карский И. Гессен В. М. В кн.: Полит, партии в России. Кон. XIX - первая треть XX в. М., 1996; Максимов С. І. Гессен Володимир Матвійович.

В кн.: Держ., політ, та громад, діячі України, кн. 1. К., 2002.

В. В. Буран, В. М. Чисніков.