Навигация
 
_Г-З
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ГУГО

(Hugo) Густав (23.ХІ 1764, м. Леррах, тепер земля Баден-Вюртемберг, ФРН — 15.IX 1844, м. Геттінген, там же) — нім. правознавець, доктор права і професор з 1788. Навч. 1782—85 в Геттінген, ун-ті. Від вересня 1788 — екстраординарний, а з 1792 — ординарний професор цього ун-ту. З 1802 Г. — придворний радник (гофрат), з 1819 — таємний радник юстиції. Автор фундам. науково-навч. видань: «Підручник з римського права» (1790), «Підручник з юридичної енциклопедії» (1792), «Підручник з природного

Гуго Густав

права як філософії позитивного права, особливо — приватного права» (1798), «Курс цивільного права. Підручник» (1799). Г. належить обгрунтування самост. значення рим. приват, права і тлумачення природ, права як «юридичної антропології», критично налаштованої щодо позит. права. Г. — основоположник історичної школи права, а також один із фундаторів концепції філософії права. Вчений, зокрема, обгрунтував концепцію «філософії позитивного права» як «філософську частину вчення про право». Юриспруденція, за Г., повинна складатися з юридичної догматики, філософії права (філософії позит. права) та історії права. Для юрид. догматики, яка займається діючим (позитивним) правом і яка є «юридичним ремеслом», на його думку, достатньо емпірич. знання, а філософія права та історія права становлять «розумну основу наукового пізнання права» й утворюють «учену, ліберальну юриспруденцію (елегантну юриспруденцію)». Філософія права, за Г., — це «частково метафізика оголеної можливості (цензура та апологетика позитивного права за принципами чистого розуму), частково політика доцільності того чи іншого правоположення (оцінка технічної та прагматичної доцільності за емпіричними даними юридичної антропології)».

Г. заперечував осн. положення теорії природ, права. Концепцію сусп. договору він відкидав, вважаючи, що: а) таких договорів ніколи не було — всі держави й установи виникали і змінювалися різними шляхами; б) сусп. договір практично неможливий — мільйони незнайомих людей не можуть дійти згоди й домовитися про вічне підкорення установам, про які вони судити ще не здатні, а також про підкорення ще невідомим їм людям; в) концепція суспільного договору є хибною — ніяка влада не буде міцною, якщо обов'язок підкорення залежить від її походження з договору. Влада і право, згідно з концепцією Г., виникали по-різному. Жоден їх різновид не є повністю «розумним», вони визнаються не безперечно, а тільки тимчасово правомірними, однак те, що визнано або визнавалося багатьма людьми, не може бути зовсім нерозумним. Право, на думку Г., виникає з потреби вирішення спорів. Юрид. порядок — такий порядок, за якого спори, що виникають, вирішуються третьою особою. Це вирішення спору належить владі; ознака права — примус, але право — не тільки сукупність приписів уповноважених на те органів д-ви. І публічне, і приватне право формується саме по собі, воно твориться у процесі сусп. розвитку. У ст. «Чи є закони єдиними джерелами юридичних істин» Г. порівнює право з мовою і звичаями, які розвиваються самі по собі, без договорів і розпоряджень, від випадку до випадку, тому що ін. говорять чи роблять так, і до певних обставин підходить відповідне слово чи правило. Вчений порівнював виникнення права зі створенням правил гри. У процесі гри виникають і поступово отримують заг. визнання певні способи вирішення цих ситуацій. Вони створюються з плином часу в результаті однакового вирішення спір, питань, що виникають. І тільки поступово, внаслідок практики, що склалася, встановлюються тверді правила. Право твориться не тільки (або навіть не стільки) завдяки зак-ву, скільки шляхом самост. розвитку, через стих, створення відповід. норм спілкування, які добровільно приймаються народом. Звичаї мають перевагу перед законом у тому, що вони загальновідомі й звичні. Справжнім джерелом права є звичай, який складається історично. Нар. дух, свідомість народу є тими чинниками, які визначають розвиток права. Ці норми є адекватними обставинам життя народу. І тому закони тільки доповнюють, конкретизують позит. право, а не творять його. Позитивне право є похідним від звичаєвого права, яке зумовлюється, витворюється «національним духом», «народною свідомістю». Г. зазначав, що юрид. норми та інститути витворюються і розвиваються у процесі розвитку сусп-ва в цілому. Цей розвиток сам по собі приводить до змін, що відповідають потребам часу, сусп.-політ, ситуації. За твердженням Г., те, що приписує закон, не завжди збігається з тим, що відбувається на практиці, й такий стан він вважав нормальним, оскільки багато хто не читав і не знає змісту закону, проте факт, стан речей добре знайомий кожному. З огляду на це вчений схвалює будь-який стан речей, що фактично існує, а призначення діючих у д-ві юрид. інститутів полягає у тому, щоб слугувати основою зовн. порядку, яким би консервативним не був цей порядок.

Літ.: Weber Н. Gustav Hugo. Vom Naturrecht zur historischen Schule. Gotingen, 1935; Buschmann A. Ursprung und Grund-lagen der geschichtlichen Rechtswissenschaft. Untersuchung und Interpretation zur Rechtslehre Gustav Hugos. Miinster, 1963; Новгородцев П. И. Истор. школа юристов. СПб., 1999; Нерсесянц В. С. Философия права. М., 2003.

В. П. Горбатенко, О. В. Кукуруз.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]