Навигация
 
_Г-З
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ГУМБОЛЬДТ

(Humboldt) Вільгельм фон (22.VI 1767, м. Потсдам - 8.IV 1835, Тегель, тепер у складі м. Берліна) — нім. правознавець, філолог і філософ, держ. діяч і дипломат, член Берлін. АН з 1810. Навч. 1787—89 на юрид. ф-ті ун-ту у Франкфурті-на-Одері, прослухав ряд курсів з юрид. та ін. гуманіт. наук в ун-тах Геттінгена, Майнца, Дюссельдорфа. В 1790—91 служив суд. чиновником у Берліні. У 1802—08 був офіц. представником Пруссії у Ватикані. 1809 заснував Берлін, ун-т і протягом

Гумбольдт Вільгельм фон

кількох років очолював його. Разом з держ. канцлером К. А. Гарденбергом представляв Пруссію на Віденському конгресі 1814 —15, виступав як прихильник об'єднання Німеччини. З 1817 — член Держ ради і комісії з вироблення проекту першої (невтіленої) конституції Пруссії. Того ж року був призначений посланником Пруссії в Англії. У січні—грудні 1819, перебуваючи на посту міністра внутр. справ, намагався провести лібер. реформи. Автор праць «Ідеї про державний устрій, навіяні новою французькою конституцією» (1791) та «Ідеї до досвіду, який визначає межі діяльності держави» (опубл. 1851). Був представником нім. класич. гуманізму. Основу вчення Г. становило прагнення забезпечити для людини найсприятливіше становище у д-ві. Людина, на його думку, повинна прагнути свободи розвитку своїх здібностей, мати можливість користуватися силами природи в міру своїх потреб і відповідно до своїх особистих нахилів, у межах своєї сили і свого права. Держ. устрій, з погляду Г., не може бути осн. метою, а є тільки засобом розвитку людини. Г. рішуче відкидав ідею і факт турботи д-ви про благо гр-н, тобто про їхнє матеріальне становище і суспільну кар'єру, їхню моральність, фіз. здоров'я, спосіб життя тощо. Він вважав, що уряд, регламентація вносить в індивід, характер та здібності кожної окр. особи небажану одноманітність і не дає їм виявитися. Пост, очікування допомоги з боку д-ви, зрештою, обертається бездіяльністю людини. Отже, за д-вою має залишатись тільки турбота про безпеку гр-н, тобто регулювання дій, які безпосередньо загрожують чужому праву, розв'язання спорів про права, відновлення порушеного права і покарання правопорушника. Така діяльність д-ви передбачає існування законів трьох видів: поліцейських, громадянських та кримінальних. Справжнє призначення д-ви — видання і здійснення цих законів. Особливу увагу Г. приділяв питанням справедливості, зокрема, справедливого покарання. У своїх роздумах про справедливість він виходить з позицій природ, права: ніхто ніколи не може якимось чином отримати право користуватися силами чи майном ін. людини, не маючи на це її згоди, чи проти її волі. Повага до прав ін. людей, на думку Г., часто може досягатись примус, заходами, які він поділяє на справедливі й несправедливі. Примусовість є справедливою лише тоді, коли вона, по-перше, обмежує лише суб'єкта неправомір. дій і, по-друге, якщо цей суб'єкт діяв, будучи при своєму розумі, та відповідно до своїх вільних рішень. У всіх ін. випадках примус є несправедливим і шкідливим. Д-ва повинна обережно застосовувати покарання, аби їх необдуманість не коштувала людині її свободи. Розглядаючи практику правосуддя, Г. виступав як прихильник «суб'єктивного підходу». Він вважав, що головним є такий принцип судочинства: ніколи не шукати правди як такої, а завжди діяти лише в тих межах, в яких наполягає сторона, котра має право вимагати розслідування. Г. висунув також ідеї: про встановлення строків покарання; про неприпустимість покарань, що ображають честь і гідність людини, та ін. Чим менш страшними є фіз. покарання, тим тяжче вони переносяться морально і, навпаки, сильне фіз. страждання притуплює почуття сорому і провини в того, хто його переносить, а в того, хто його бачить, — почуття осуду. Отже, покарання має бути таким, щоб людина його усвідомлювала і переживала за скоєне.

Літ.: Гайм Р. Вильгельм фон Гумбольдт. Описание его жизни и характеристика. Приложение: Вильгельм фон Гумбольдт. О границах деятельности гос-ва. М., 1898; Гулыга А. В. Филос. антропология Вильгельма фон Гумбольдта.

В кн.: Гумбольдт Вильгельм фон. Язык и философия культуры. М., 1985; Хайруллин В. И. Гумбольдт о справедливости. «Гос-во и право», 2003, № 4.

В. П. Горбатенко, О. В. Кукуруз.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]