Навигация
 
_Г-З
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ЖИРОНДИСТИ

- політ, група, яка в період Великої французької революції відігравала провідну роль у Законодавчих зборах (1791-92) і Конвенті (1792-93). Термін «жирондисти» походить від Жиронди — департаменту в пд.-зх. частині Франції (адм. центр — м. Бордо), депутатами від якого були обрані деякі провідні члени групи (адвокати П. В. Верньйо, М. Е. Гюаде, Ж. А. Гранжнев, А. Жансонне, комерсант Ж. Ф. Дюко); навколо них і сформувалася група. Термін поширився завдяки праці франц. письменника і політ, діяча А. де Ламартіна «Історія жирондистів» (1847). Ін. назва групи — бріссотинці (від прізвища лідера — журналіста Ж П. Бріссо). У Законод. зборах Ж. займали місця зліва поряд з якобінцями (монтаньярами) і протистояли монархістам. Ж. першими виступили за встановлення у Франції республіки. В березні—червні 1792 представники Ж. входили до складу уряду. Прагнучи поширити революцію за межі Франції та принести свободу ін. народам, вони підтримали оголошення війни Австрії (20.IV 1792). В 1791-92 входили до Якобінського клубу. В Конвенті, куди не було обрано монархістів, Ж. займали місця справа і в 1792—93 стали найбільшою політ, групою. Жирондистський Конвент ліквідував монархію і проголосив Францію республікою. Усвідомлюючи, що страта короля може стати початком терору, Ж. пропонували вирішити питання щодо покарання Людовіка XVI шляхом всенародного обговорення. В лют. 1793 Ж. представили Конвенту проект конституції (осн. автор — М. Ж. А. Н. Кондорсе). Оскільки прийняття конституції означало б розпуск Конвенту і вибори нового вищого законод. та викон. органу, якобінці, котрі вважали, що вони спроможні контролювати Конвент, домоглися того, що проект було відхилено. В ніч на 2.УІ 1793, за відсутності керівників Ж., Конвент, приміщення якого було оточено озброєними повстанцями, проголосував за арешт Ж. 24 жовтня 22 Ж. постали перед рев. трибуналом, де були безпідставно звинувачені у зраді, заколоті, намірах поділити Францію на частини, розпалити громадян, війну і навіть відновити монархію. 31 жовтня вони були гільйотиновані. Деякі Ж. намагалися підняти повстання у Бордо. Ті з Ж., хто уцілів, після термідоріан. перевороту 1795 повернулися до Конвенту. Зі стратою Ж. закінчився «романтичний» період революції, позначений прагненням свободи, та розпочався якобін. терор.

Погляди Ж. на д-ву і право викладені у працях і промовах їхніх лідерів, а також в їхньому проекті конституції. Ж. були прихильниками індивід, свобод, політ, теорії Ж. Ж. Руссо, освіченими представниками лібер. буржуазії, що виступали за респектабельну республіку для середнього класу, поважали закон. Так, у промові Ю.ГУ 1793, відповідаючи на звинувачення М. Робесп'єром Ж. у зраді та поміркованості, П. В. Верньйо казав: «... Справа законодавця — розумними порадами запобігти, наскільки це у його владі, нещастям і бурям... Революцію намагалися завершити терором я бажав би завершити її любов'ю. Нарешті, я не думав, що ... ми повинні були б говорити про свободу серед кинджалів та катів». Проект конституції Ж. був спробою здійснити у Франції безпосередню демократію в дусі теорії Ж. Ж. Руссо. Народ мав би: обирати як Законод. збори (щорічно), так і Викон. комітет; приймати чи відкидати проект конституції, вирішувати питання про скликання Над. конвенту, висловлювати свою волю щодо питань, які цікавлять усю республіку, тощо. Виб. право надавалося з 21-річного віку. У конст. проекті містилася «Декларація природних, громадянських і політичних прав людини», в якій проголошувалися свобода, рівність, безпека, право власності, право на опір гнобленню, на освіту, соціальне забезпечення, на перегляд конституції, свободу друку тощо. Хоча деякі Ж. мали федераліст, погляди, в проекті проголошувалася єдність і неподільність республіки. Встановлювалися однакові для усієї д-ви кодекси цив. і крим. законів. Ні законодавча, ні викон. влада не могла брати на себе повноваження судової. Скасовувалася смертна кара за всі злочини приват. характеру. По крим. справах гр-н могли судити лише суди присяжних. Судців мав обирати народ.

Літ.: Ламартин А История жирондистов. СПб., 1871; Soria G. Grande histoire de la Revolution francaise, v. 1—9. Paris, 1987-88; Badinter E., Badinter R. Condorcet. (1743-1794). Paris, 1989; Док-ты истории Вел. франц. революции, т. 1. М., 1990; Карлейль Т. Франц. революция. История. М., 1991.

М. П. Зяблюк, С. В. Глухова.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]