ЕПІДЕМІЯ

(грец. від — поширений у народі) — масове поширення інфекційної хвороби серед нас. відповідної території за короткий проміжок часу. Заходи запобігання поширенню інфекц. хвороб здійснюються у порядку, встановленому Основами зак-ва України про охорону здоров'я (1992), Законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000) та ін. нормат.-прав. актами.

Відповідно до цих актів усі Е. та спалахи інфекц. хвороб підлягають епідеміол. обстеженню (розслідуванню) з метою встановлення причин їх виникнення, факторів передачі інфекції, визначення меж осередків інфекц. хвороб та масштабів поширення Е. чи спалаху інфекц. хвороби, вжиття заходів щодо їх локалізації та ліквідації, а також виявлення осіб, винних у виникненні Е. чи спалаху інфекц. хвороби. Порядок проведення епідеміол. обстеження (розслідування) Е. та спалахів інфекц. хвороб встановлюється спеціально уповноваженим центр, органом викон. влади з питань охорони здоров'я.

До протиепідем. заходів належать організація сан. охорони тер. України, вироб. контролю, у т. ч. лабораторних досліджень і випробувань при в-ві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харч, продуктів і прод. сировини та гн. продукції, при виконанні робіт і послуг, а також проведення мед. оглядів і обстежень, профілакт. щеплень, гіг. виховання та навчання гр-н, ін. заходів, передбачених сан.-гіг. та сан.-протиепідемічними правилами і нормами. Див. також Карантин.

М. І. Єрофеєв.