ЖИЛІН

Олександр Олексійович [6(18).І 1880, м. Курськ, Росія — після 1928] — укр. правознавець, доктор держ. права з 1912. Закін. 1902 юрид. ф-т Київ, ун-ту. З 1904 — приват-доцент, а з 1909 — екстраординар. професор цього ун-ту. 1912 захистив докт. дис. «Теорія союзної держави» і 5 років працював професором Петерб. ун-ту. 1918 повернувся в Україну, викладав адм. право в Київ, ун-ті, а з 1921 — міжнар. право в Київ, ін-ті зовн. зносин. У 1925—28 читав курси «Фінансові заклади СРСР», «Фінанси іноземних держав» та «Адміністративне право» в Київ, торг.-пром. технікумі. Востаннє згадується у списках викладачів технікуму на 1928/29 навч. рік. Дальша доля невідома. Автор наук, праць і підручників у галузі держ. права: «Відповідальність міністрів. Нариси з теорії, історії і практики цього інституту в конституційних країнах» (1908); «Право і держава у їх взаємовідносинах» (1909); «Підручник державного права» (ч. 1, 1916) та ін. За науковими поглядами Ж. належав до школи юрид. позитивізму, представники якого тлумачили д-ву як виключно або переважно юрид. явище («юридична зв'язаність держави»). Розглядаючи д-ву як «особу», Ж. наділяв її індивідуальністю, тобто здатністю мати певну сукупність своєрід. рис, обстоював ідею безособової верх, влади. На його думку, суверенітет монарха і суверенітет народу повинні поступитися верховенству права. У д-ві вища влада повинна базуватися не на індивід, веліннях, а на безособових нормах, з яких держ. органи отримують свої повноваження. Ідеалом д-ви Ж. вважав правову д-ву. На його думку, гарантіями проти свавільних дій держ. органів можуть бути «організація адміністративної юстиції, контроль законодавчих палат, право петиції».

В. І. Тимошенко, І. Б. Усенко.