БАГАЛІЙ

Дмитро Іванович [26.Х (7.ХІ) 1857, Київ — 9.II 1932, Харків] — укр. історик, археограф, академік УАН з 1919, держ. і громад, діяч. Закін. 1880 істор.-філол. ф-т Харків, ун-ту. З 1883 — приват-доцент, з 1887 — професор кафедри рос. історії Харків, ун-ту, був його ректором (1906—10). Не залишаючи пед. діяльності, стає одним з активних громад.-політ, діячів Харкова: член Харків, істор.-філол. т-ва (з 1883), голова правління Харків, громад, б-ки (тепер Харків, наук, б-ка ім. В. Г. Короленка), член правління Харків, т-ва поширення у народі грамотності. З 1901 — член Харків, міської думи, а в 1906, 1910-14 - член Держ. ради Росії. Був міським головою Харкова (1914—17). Не сприйняв жовт. перевороту 1917, називав його «більшовицькою завірюхою», а до революції 1905 та лютневої 1917

ставився позитивно, хоч віддавав перевагу реформіст, шляху перебудови рос. «поліцейської» д-ви на правову — «типу нового ладу європейського життя» з виборним органом -парламентом, рівністю гр-н перед законом і судом та ін. У Держ. раді виступав з вимогами амністії політв'язнів, скасування смертної кари, зрівняння жінок з чоловіками у правах спадкоємництва, забезпечення розвитку укр. мови, скорочення тривалості роб. дня та ін. У роки громадян, війни Б. відійшов від участі в політ, житті; відмовився зайняти посаду прем'єр-міністра в уряді гетьмана П. Скоропадського, займався куль-турно-просв. діяльністю, читав лекції з історії України в Харків, вузах (ун-ті, на вищих жін. курсах та ін.), у Полт. ІНО тощо. Став одним з організаторів укр. науки. Був головою Центр, архів, управління при ВУЦВК, очолював кафедру історії України в Харкові. Був директором Ін-ту історії укр. культури та Ін-ту Тараса Шевченка, головою істор.-філол. відділу УАН, обирався першим віце-президентом УАН. Керував 1925—32 Центр, бюро секції наук, працівників УСРР — першої профес. орг-ції вчених в Україні.

Б. — визначний дослідник історії України (Слобідської, Лівобережної, Південної). Осн. праці: «Нариси з історії колонізації і побуту степової окраїни Московської держави» (1887), «Нарис історії Харківського університету» (т. 1—2, 1893—1904), «Історія міста Харкова за 250 років його існування» (т. 1-2, 1905—12, у співавт.), «Нариси з російської історії» (т. 1-2, 1911—13; 2-й том має підзаголовок «Монографії і статті з історії Слобідської України»), «Нарис української історіографії» (т. 1, в. 1—2, 1923—25), «Декабристи на Україні» (1926), «Історія Слобідської України» (опубл. 1991). У працях, написаних до жовтня 1917, Б. стояв на позиціях соціол. позитивізму і відкидав маркс. методологію. Після жовт. перевороту робив спроби писати історію України з маркс. -ленінських позицій («Нариси історії України на соціально-економічному грунті», 1928), але зазнав крит. нападок, звинувачень у недосконалому володінні маркс.-лен. методол. інструментарієм. Б. поклав початок системат. наук, вивченню історії Слобід. України, виділив три види колонізації цього краю - народну, державну, володільницьку (поміщицьку, козацьку, монастирську). Гол. станом на Слобожанщині після 1654 вважав укр. козацтво, відмічав, що самоврядування Слобожанщини було більш обмеженим, ніж Лівобережжя, критикував колон, політику рос. уряду.

Літ.: Юрченко О. Акад. Дмитро Іванович Багалій і Слобід. Україна. «Прапор», 1988, № 6; Кравченко В. В. Д. И. Ба-галей: науч. и обществ.-полит, деятельность. X., 1990.

О. Ф. Скакун.