ВІРОТЕРПИМІСТЬ

- принцип міжконфе сійних, держ.-церковних відносин, що характеризує терпиме (толерантне) ставлення прихильників одного віросповідання до іншого, д-ви з офіційною, привілейованою релігією до ін. реліг. напрямів. В. як поняття зародилося в епоху переслідування перших християн, пройшло складний шлях від обмеженої В. (обмеженість прав віруючих ін. конфесій у порівнянні з прихильниками держ., панівної релігії) до повної віротерпимості. В. є однією із засад свободи совісті. Міжнар. правові документи, що стосуються прав людини, її основних свобод (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань тощо), звертають особливу увагу на забезпечення принципу В. Він зафіксований і в ст. 4—6 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991). м. ю. Бабш.