ЕВАКУАЦІЯ

(лат., букв. — спорожнювання, від — спорожнювати) —

1) Вивезення цив. населення, підприємств, установ, майна, худоби та ін. цінностей з місцевості, що перебуває під загрозою ворожого нападу у випадку збройної агресії проти д-ви, терорист, акту, стихійного лиха, аварій, катастроф, а також з місцевості, в якій мають здійснюватися важливі госп. перетворення (риття каналу, затоплення території під час буд-ва гідроелектростанції тощо). Планова Е. цив. населення у мир. час передбачає, як правило, відшкодування збитків і втрат особам, шо постраждали від неї.

2) Планомірне вивезення (виведення) у тил з районів бойових дій поранених, хворих, військовополонених, пошкодженої зброї і техніки, військ, майна (трофеїв), ін. матер. та культур, цінностей. Е. здійснюється також з примор. районів, заблокованих із суходолу ворогом.

3) Виведення військ із зайнятих ними раніше районів.

Відповідно до Законів України «Про оборону України», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (обидва — 1991), «Про надзвичайний стан» (1992), «Про Цивільну оборону України» (1993) та ін. законод. актів Е. і захист населення з районів бойових дій (агресії), територій, де оголошено воєн, або надзв. стан чи виникли кризові ситуації, проведення рятувальних та ін. робіт у зонах відчуження покладаються на військ, підрозділи М-ва України з питань надзв. ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорноб. катастрофи, МВС України, ін. військ, формування, спец, підрозділи міністерств і відомств, органи держ. влади та місц. самоврядування.

Координація і контроль за діяльністю органів викон. влади під час проведення евакуац. заходів за умов воєн, або надзв. стану та виникнення кризових ситуацій здійснюються Радою національної безпеки та оборони України.

Є. Я. Кравець