ЄВІНТОВ

Володимир Ісакович (16.1 1945, м. Барановичі, Білорусь) — укр. правознавець, доктор юрид. наук з 1993. Закін. 1969

ф-т іноз. мов Київ, ун-ту, 1976 — Харків, юрид. ін-т (тепер Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого). З 1970 працює в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України: молодший, старший, згодом провідний науковий співробітник відділу міжнародного права. 1979 захистив канд. дис. «Багатомовні договори в сучасному міжнародному праві», 1993 — докт. дис. «Міжнародне співтовариство і правопорядок». У 1991, 1992, 1995 був у закордонних наукових відрядженнях, працював в ун-тах США та Франції. У 1995-97 Є. як експерт Ради Європи керував групами фахівців, що вивчали питання відповідності укр. зак-ва Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 для підготовки її ратифікації Україною. З 1998 — член Європ. к-ту Ради Європи із запобігання катуванням. Член групи консультантів ВС України (з 1995). Директор Центру прав людини при Українській правничій фундації (з 1995), гол. редактор журналів «Український часопис з прав людини» (з 1995) і «Біженці та міграція: український часопис права і політики» (з 1997).

Досліджує проблеми формування міжнар.-правової позиції України, співвідношення та взаємодії міжнар. і внутр. права, захисту прав людини в нац. та міжнар. вимірі. Осн. праці: «Багатомовні договори в сучасному міжнародному праві» (1981), «Міжнародне співтовариство і правопорядок», «Проблеми загальних принципів права», «Ставлення держав до міжнародного права як важливий елемент правопорядку» (всі — 1990), «До нового міжнародного правопорядку», «Україна: народження правової держави», «Міжнародний і внутрішній правопорядок в структурі міжнародного співтовариства» (всі — 1992), «Україна в міжнародному співтоваристві» (1995). Співавтор підручника «Права людини» (1997).

В. П. Горбатенко.