Навигация
Повернись живим
 
кору-крип
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

(від грец. — душа і — слою, вчення) — одна з галузей юридичної психології, що вивчає: 1) психол. закономірності формування особистості злочинця та психол. чинники, що сприяють вчиненню злочинів; 2) динаміку і стадії розвитку психол. механізму злочину; 3) соціально-пси-хол. закономірності виникнення і розвитку злочин, груп та ін. злочин, формувань, їх структуру, рольову поведінку учасників злочину; 4) можливості психол. впливу на особистість і злочинні утворення (група, організація, агресивний натовп) з метою запобігання злочинам, що можуть бути вчинені ними. Характеристика особистості злочинця визначається двома компонентами: форм, право-суб'єктністю, тобто осудністю і досягненням відповідного віку (16 або 14 років), який встановлює соціальну зрілість і можливість усвідомлювати соціальне значення своїх дій і керувати ними, та якісною стороною свідомості, яка безпосередню формує зміст вибірковості поведінки — світогляду, переконань, поглядів, інтересів, що набувають антисусп. чи асоціальної (криміногенної) спрямованості. Оскільки соціальні властивості особистості, які керують змістом поведінки, формуються упродовж життя, К. п. включає аналіз особистості не тільки у статиці як суб'єкта злочину та суб'єктивної сторони відповідного складу злочину (форми вини — умислу чи необережності, мотиву і мети), а й у динаміці особистісних трансформацій, виявлюваної передкримінальності у вигляді різного роду відхилень у поведінці, пов'язаних з алкоголізмом, наркоманією і т. ін. та вчинюваними правопорушеннями, судячи з яких можна очікувати скоєння злочинів або їх рецидивонебезпечності, якщо вони раніше скоювались. Проте з цього не випливає фатальність, невідворотність злочину або виключення можливості його скоєння особою, яка раніше ні в чому недозволеному не була помічена, напр., при ексцесі оборони, порушенні умови крайньої необхідності, профес. ризику чи за ін. виняткових обставин, а також внаслідок допущеної халатності, неуважності та в ін. випадкових ситуаціях.

До структури мотивацій вольового а;.іу входить усвідомлення сусп. небезпеки і неприпустимості обраних злочин, засобів їх задоволення. Але інстинктивні та рефлекторні дії, неусвідомлювані імпульси у поєднанні з патол. афектом юрид. оцінки не стосуються. К. п. безпосередньо пов'язана з кримінологією, що вивчає причини злочинності та можливості запобігання їй, розробляє відповідні рекомендації. Будь-які заходи індивід, профілактики здійснюються з урахуванням її відправних положень, але ними не вичерпуються, торкаючись комплексу ін. кримінологічно значущих чинників. Злочин — результат складної взаємодії особистості і середовища, макро- та мікровпливів і ситуацій, що відбиваються у свідомості індивіда, формують його як особистість, котра визначається соціалізацією чи відхиленнями від неї, коли соціальні властивості виявляються недорозвиненими чи деформованими. Найскладнішими є пограничні стани людської психіки, що утруднюють соціалізацію, у т. ч. засвоєння вимог моралі і права. Вони відіграють роль умов, що сприяють вчиненню злочинів при збереженні свідомості, або ж неконтрольованого пускового механізму неадекватних суспільно небезпечних дій, який є патологією. Злочинна поведінка опосередковано пов'язана і з різними акценту-аціями характеру. У деяких випадках (напр., при фізіол. афекті) вони є провокуючим або сприятливим чинником. Але найчастіше акцентуація не пов'язана зі змістом учинюваних злочинів, прискорюючи чи уповільнюючи перебіг психіч. процесів та форм поведінкових виявів. Сам факт вчинення злочину впливає на особистість: в одних випадках викликаючи жалкування з приводу того, що сталося, докори, каяття, острах перед можливим покаранням, у других — сором покарання, а не самого діяння, у третіх — задоволення вчиненим чи прагнення до нового злочину (в розрахунку на безкарність), байдужість до покарання тощо. Неприпускання вчинення будь-якого злочину свідчить про законослухняність, зумовлену передусім змістом свідомості, моральністю особистості. А докори сумління, каяття за вчинене, сприймання покарання як справедливості є істотними ознаками виправлення і перевиховання особистості.

С. А. Тарарухін.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]