МЕТОД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

- спосіб впливу юрид. норм на сусп. відносини. Характеризується такими ознаками: стосується тільки юрид. норм; забезпечує єдність правового регулювання; гарантується у необхід. випадках засобами держ. примусу; є одним з критеріїв поділу норм права на галузі. М. п. р. поділяються на імперативні та диспозитивні. Імперат. метод передбачає владний вплив на учасників сусп. відносин без права вибору (напр., у крим. і адм. праві). Диспозит. метод, навпаки, передбачає варіанти поведінки учасників сусп. відносин як рівноправних сторін (застосовується, зокрема, у цив. праві). В юрид. л-рі є й ін. класифікації М. п. р.: загальнодозвільні і спеціальнодозвільні; субординації й координації; виховання, заохочення і примусу. Це свідчить про складний характер даної правової категорії, яка нерідко постає не в чистому вигляді, а як сукупність прийомів реалізації норм права.

Літ.: Проблемы теории гос-ва и права. М., 1987; Общая теория права. Н. Новгород. 1993; Теорія д-ви і права. К., 1999.

Ю. С. Шемшученко.