АРТІЛЬ [АРТЕЛЬ]

(татар, ортак, тюрк. орти - спільність людей, громада) - форма доб-ровільного об'єднання людей на певних умо-вах, які визначають спільну участь в А. пра-цею або працею і капіталом із зазначенням порядку розподілу між ними одержаного в результаті діяльності доходу й спільної від-повідальності. Є юридичною особою. А. як господарські громадські об'єднання в Укра-їні відомі здавна. Особливо поширеною була супряга - традиційна форма угоди самос-тійних господарів-селян, що не мали достат-ньо робочої худоби. Супряги створювались з метою об'єднання тяглової сили, знарядь і своєї праці для оранки, збирання врожаю, молотьби. Ця форма існувала до часів лікві-дації індивідуального селянського господар-ства. Засновувались А. чумаків. До пізніших часів дожили А. гончарів (Полтавщина, Чер-нігівщина), А. рибалок (на Азовському й Чорноморському узбережжях). Кустарі (до-мороби) нахилу до праці в А. не виявляли, хоч перебували в дуже важких умовах. На засадах об'єднання А. була створена коопе-рація в Україні, яка набула певного розвит-ку перед Першою світовою війною. За часів СРСР, починаючи з кінця 20-х років, коопе-рування стало фактично примусовим. Із запровадженням на селі колективізації офі-ційно було прийнято для колгоспів термін "сільськогосподарська артіль" (за Статутом 1935 р.). Старі рибальські А. були перетворе-ні на рибальські колгоспи. А. за радянських часів втратили найважливішу ознаку цієї форми громадської праці -добровільність, перетворившись на засіб цілковитого підпорядкування людини інтересам держа-ви. З розбудовою в Україні ринкової економі-ки добровільні об'єднання людей для спільної праці набирають інших форм і назв (напр., акціонерних товариств, кооперати-вів, спілок та інших різноманітних підпри-ємств із різними формами власності й ма-теріальної відповідальності).