Навигация
Повернись живим
 
позн-посаг
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ПОЛІЦІЯ

(грец. — держава, держ. устрій, управління полісом, д-вою; адміністрація) — а) у первісному значенні — все внутрідерж. управління; б) у наш час — система спеціальних, переважно держ. органів для забезпечення захисту сусп. і держ. ладу, існуючого правопорядку. Як спец, орган охорони правопорядку П. виникла в античні часи. В Київ. Русі, Галиц.-Волин. князівстві, Вел. князівстві Литовському та ін. феод, д-вах 9—16 ст. окр. органів П. не існувало. Відповідні функції виконували княжі дружинники та ін. представники адміністрації.

В Зх. Європі в Серед, віки сеньйори мали свою юстицію і П. (ці функції виконували їх представники — прево). У Франції у березні 1667 едиктом Людовіка XIV П. була відокремлена від юстиції. П. Парижа слугувала моделлю для європейських держав. 1693 папа римський просив франц. короля прислати йому документи щодо організації і діяльності П. Парижа, щоб використати їх для створення такої служби в Римі.

У Рос. імперії П. започатковано 1718 указом Петра І про заснування посади Санкт-Пе-терб. генерал-поліцмейстера. 1722 поліцмейстер, контору на чолі з обер-поліцмейстером засновано у Москві. Утворення таких контор передбачалося в усіх вел. рос. містах Регламентом Гол. магістрату 1721 та розпорядженням імп. Анни Іоанівни 1733; вони з'явилися у ЗО—40-х рр. 18 ст. Водночас для посилення боротьби з крим. злочинністю 1730 утворюється (як окремий загальнодерж. орган) Розшу-ковий приказ, а 1746 — Особлива експедиція для розшуків у справах злодіїв і розбійників при Петерб. поліц. канцелярії. Паралельно для б-би з політ, противниками і посяганнями на держ. лад утворювалися спеціаліз. органи П. політичної. З 1775 у ході губ. реформи Катерини II сформовано земську П. Поліцейська діяльність доручалася губернатору і губ. правлінню під заг. керівництвом генерал-губернатора, в місті — городничому, в повіті — нижньому земському суду (пов. справнику і трьом засідателям), у Петербурзі — обер-поліцмейстеру. Згодом відповідно до Статуту благочиния 1782 керівництво міською П. доручається управам благочиния, що складалися з двох виборних засідателів (ратманів) і двох приставів (І—з цивільних і 1 — з крим. справ) під головуванням городничого або поліцмейстера. Кожне місто поділялося на поліц. дільниці й квартали. Керував дільницею дільничний пристав, а кварталом — квартальний наглядач. У Києві управа благочиння почала функціонувати 1785.

Утворене 1802 м-во внутр. справ Росії у межах своєї компетенції керувало діяльністю губернаторів, яким підпорядковувалася П. на місцях. У 1811 з МВС виділено м-во П. У 1819 воно було ліквідовано, П. введена в структуру МВС. 1826 утв. третє відділення Власної його імператорської величності канцелярії як спеціаліз. орган політ, розшуку і управління вищою (жандармською) П. у Росії. 1837 видаються «Положення про земську поліцію» та «Наказ чинам і служителям земської поліції», в яких докладно визначалися права і функц. обов'язки П.

У 2-й пол. 19 ст. на підставі указу імп. Олександра II і Тимчас. правил про устрій поліції

1862 здійснено поліц. реформу (див. Поліцейська реформа 1862 в Росії). її основним змістом були звуження та конкретизація компетенції П. За реформою замість міської і земс. П. засновувався єдиний поліц. орган — повітове поліцейське управління на чолі зі справником. У губ. і деяких вел. містах були утворені окремі міські поліц. управління. У серп. 1880 третє відділення скасовується й управління всією П. зосереджується у департаменті П. МВС. З 2-ї пол. 19 ст. у системі загальної П. як спеціалізована галузева служба формується П. розшукова. Під час Лют. революції 1917 П. було ліквідовано, а департамент П. перетв. на тимчас. управління у справах громадської П. і забезпечення особистої та майнової безпеки гр-н, а потім — на гол. управління у справах міліції.

На укр. землях Австрії, згодом Австро-Угорщини, від 18 ст. всі справи П. належали до компетенції місц. адміністрації (губернаторів, намісників, старост, комісарів та ін.). Існувала вотчинна (поміщицька) П. у складі спец, чиновників — мандаторів, які призначалися місцевою владою, але утримувалися коштом поміщика. Спеціалізований орган — дирекцію П. було утв. 1785 у Львові — центрі коронного краю. Водночас у циркулах (округах) засновувалися комісаріати П. З 1793 функціонувало м-во П. у Відні, якому підпорядковувалися дирекція П. та органи цензури. Згодом справи П. перейшли до м-ва внутр. справ. У 19 ст. існували П. безпеки, шляхова П., пожежна П., санітарна П., торгова П. тощо. Функції П. в УНР (за часів УЦР і Директорії УНР) виконувала нар. міліція, в Укр. Державі П. П. Скоропадського — державна варта, в ЗУНР — державна жандармерія. За рад. влади функції П. перебрала міліція. У сучасних д-вах існують дві основні форми організації нац. поліц. систем: централізована (Франція, Японія та ін.) і децентралізована (Великобританія, Німеччина та ін.). У Франції всі органи П. підпорядковані ген. дирекції нац. П. у складі МВС. У Великобританії П. входить у систему МВС, але водночас існують органи П., підпорядковані місц. владі. У США існує федеральна П. [Федер. бюро розслідування (ФБР) м-ва юстиції та центральні поліц. органи в системі ін. міністерств] і поліція штатів, що підпорядковується, як правило, безпосередньо губернатору штату. У світ, практиці розрізняють П.: управління, безпеки, кримінальну, адміністративну, політичну, воєнну (жандармерію) тощо. В багатьох д-вах існує також приватна П., яка охороняє підприємства, банки, транспортні та ін. об'єкти, а також здійснює приватний крим. розшук.

Європейська рада синдикатів поліції, що зібралася у м. Страсбурзі (Франція) З—6.ХІ 1992, прийняла Хартію, в якій представники 15 країн висловили свою волю поставити П. «на службу закону і суспільству, а не на службу урядам». У преамбулі стверджується також, що «поліція — не влада, а державна служба, яка гарантує захист вільного здійснення прав громадян».

Літ.: Сизиков М. И., Борисов А. В., Скрипилев А. Е. История полиции России (1718—1917 гг.), в. 2. М., 1992; Ярмыш А. Н. Наблюдать неотступно: Адм.-полиц. аппарат царизма и органы полит, сыска в Украине в кон. XIX — нач. XX веков. К., 1992; Lebigre A. La police. Une histoi-re sous influence. Paris, 1993; Чайковський А. С, Щербак M. Г. За законом і над законом. К., 1996; The English Police: a political and social history. London, 1996; BerTiere J.-M., Peschanski D. Pouvoirs et polices au XXе siecle, Europe, Etats-Unis, Japon. Bnixelles, 1997; Історія органів внутр. справ, т. 1 (до початку XX ст.). X., 1999; История полиции России. Краткий истор. очерк и осн. док-ты. М., 1999; Самойленко Е. А. Киев. гор. полиция в серед. XIX — нач. XX вв. К., 2000.

О. О. Самойленко, I. Б. Усенко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]