Навигация
 
в-вер
<< В начало < Предыдущая Следующая > В конец >>

ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

-бурж.-дем. революція у Франції 1789—94. Найрадикальніша з усіх ранніх бурж. революцій: ліквідувала феод.-абсолютист. порядок у країні, підірвала його основи в ін. д-вах, утвердила у Франції бурж. лад та відповідний йому тип д-ви і права. В. ф. р. розвивалась трьома осн. етапами. Перший (14.УІІ 1789- ІО.УІІІ 1792) зафіксував форм.-юрид. визнання революції королів, владою, домінування інтересів вел. буржуазії (осн. ідеологи — О. Мірабо, Ж. Ла-файєт та ін.), боротьбу рев. сил із зовн. інтервенцією, нар. повстання у Парижі й ліквідацію монархії. Другий етап (ІО.УІІІ 1792 — 2. VI 1793) відзначився пануванням жирондистів -виразників торг.-пром. і землевласн. буржуазії (керівники — Ж. П. Бріссо, П. В. Верньо, Ж. М. Ролан та ін.) і гострим протистоянням їм якобінців-монтаньярів (керівники — М. Робесп'єр, Ж. П. Марат, Ж. Ж. Дантон, Л. А. Сен-Жюст), які представляли інтереси середніх і нижчих прошарків буржуазії, селянства і плебейства. В рамках третього етапу (2.VI 1793 - 28.VII 1794) були здійснені якобінська диктатура на чолі з М. Робесп'єром і термідоріанський контррев. переворот (керівники — Ж. Фуше, Ж. Л. Тальєн, П. Баррас, Ж. Колло д'Ербуа, Ж. Бійо-Варенн та ін.). У ході В. ф. р. прийнято ряд конституційних та ін. політ.-правових актів, що справили значний вплив на розвиток права у Франції та ін. країнах. Найважливішим документом В. ф. р. стала Декларація прав людини і громадянина, прийнята 26.VIII 1789, яка, з одного боку, пояснила всьому світові мету і завдання революції, а з другого — послугувала своєрідним бар'єром на шляху можливого повернення старих феод.-абсолютист. порядків. Другим важливим актом першого етапу революції була конституція 1791, яка закріпила осн. принципи та інститути бурж. держ. права і поділ влади згідно з теорією Ш. Монтеск'є, цензове виб. право, новий адм.-тер. поділ країни з виборними місц. органами управління та адміністрацією, недоторканність депутатів, форм, проголошення прав і свобод гр-н. За держ. устроєм Франція була визначена як унітарна д-ва, за формою правління — як конст. монархія з одночасним проголошенням нар. суверенітету. У конституції 1791 знайшли відбиття нові важливі державно-правові поняття: «національний суверенітет» і «представницьке правління». Було, зокрема, зафіксовано: «Суверенітет належить нації: він є неподільним, невідчужуваним і невід'ємним. Жодна частина народу, жодна особа не може привласнити собі його здійснення». Конституція діяла лише до серпня 1792. На другому етапі революції жирондисти запропонували у квітні 1793 новий проект конституції, який так і не став Осн. законом в умовах протистояння двох політ, угруповань (жирондистів і якобінців). Даний проект передбачав федеральну форму держ. устрою і респ. форму правління, деяку лібералізацію політ, режиму, зокрема, загальне виб. право для чоловіків. Законодавчу владу планувалося вручити законодав. корпусу, який мав обиратися двоступеневими виборами терміном на 1 рік, а викон. владу — викон. раді республіки у складі 7 міністрів, обраних народом. Було прийнято низку важливих конст. законів: декрети про утвердження конституції народом, захист особи і власності гр-н, ліквідацію королів, влади у Франції, створення к-ту громад, безпеки і к-ту громад, порятунку; декларацію про єдність і неподільність республіки та ін. На третьому етапі революції, після встановлення якобін. диктатури, 24.VI 1793 Конвент прийняв нову Декларацію прав людини і громадянина, а також конституцію, яка увійшла в історію під назвою «якобінської». В основу Декларації 1793 було покладено Декларацію 1789, однак вона містила і ряд принципово нових положень, а саме: ідею спільного щастя як сусп. мети; забезпечення людині можливості користування природ, й невідчужуваними правами; захист сусп-вом неімущих, непрацездатних; сприяння нар. освіті; відсутність поділу влади як основи конст. ладу. Конституція 1793 істотно відрізнялася від конституції 1791, насамперед у тому, що вона закріплювала бурж.-дем. політ, режим, ідею верховенства народу, проголошувала ширше коло прав і свобод, узаконювала ліквідацію феод, пережитків на селі й відміну рабства у колоніях. Декларацію і конституцію 1793 було схвалено народом у більшості комун країни, однак ці основоположні документи не стали чинними. Натомість упродовж третього етапу В. ф. р. фактично функціонувала якобінська диктатура. Якобінський режим, прагнучи своїми декретами обмежити демократію (шляхом широкого тлумачення рев. порядку, реквізиції сільськогосп. продукції, заборони нар. зібрань та ін.) для реакц. сил, водночас істотно обмежував її і для усього франц. народу. З перших днів В. ф. р. поряд з ліквідацією віджилої системи феод, права інтесивно відбувається нормотворчість у сфері цив. законодавства. Хоча поставлене революцією завдання створення єдиного цив. кодексу не було виконано, В. ф. р. внесла кілька суттєвих змін у систему цив. права: проголошення права власності як «священного і недоторканного», першого з усіх «природних і невідчужуваних прав людини»; забезпечення свободи торгівлі, ремесел, ліквідація корпорацій і «свободи договору», вільний обіг нерухомої власності (з деякими обмеженнями в період якобінської диктатури); форм, рівності всіх гр-н, що відобразилось у ліквідації станів, феод, інститутів, у секуляризації шлюбу, зміні правового становища жінки, дітей (припинення батьківської влади з досягненням 21-річного віку), позашлюб. дітей; ліквідації старої системи цив. законодавства й утвердження закону як осн. джерела права.

Поряд зі змінами в системі цив. права значно розвинулося крим. законодавство, ознаменувавши відхід від феод, середньовічної жорстокості в бік гуманізації. Були юридично закріплені такі осн. крим.-правові принципи: введення форм, поняття злочину як дії, що порушує встановлену законом заборону (немає злочину — немає й покарання, якщо про це не сказано в законі); утвердження рівності покарань для представників усіх станів; встановлення особистого характеру покарань; ліквідація тортур і карцерів; скасування обтяжливих для безневинних членів сім'ї засудженого конфіскацій майна; призначення смертної кари як виключної міри покарання лише за найтяжчі злочини. Загальнодем. положення крим. законодавства періоду революції закріплені у крим. кодексах Франції (1810) та ін. єв-роп. країн.

В. ф. р. постала у світ, масштабі як результат нагромадження суперечностей у процесі еволюц. розвитку, виявила найбільш гострі форми б-би між новим, що народжувалося, і старими, віджилими формами сусп. відносин. Разом з тим В. ф. р. засвідчила жорстокість, позаправовий характер діяльності влади в екстрем. умовах, непередбачуваність розвитку масової свідомості, величезний розрив між прагненням до утвердження дем. влади та реальними наслідками на-сильн. методів соціальних перетворень. Істор. значення В. ф. р. для розвитку права полягає у проголошенні та апробації нею на практиці осн. принципів політ.-правового життя (правової д-ви, нар. суверенітету, пар-лам. представницького ладу, поділу влади та ін.). Вона спричинила розвиток цих принципів як загальнолюдських, загальноцивілі-заційних, дала поштовх становленню сучас. конституціоналізму не лише у Франції, а й у багатьох ін. країнах.

Літ.: Ліберберг І. І. Велика франи. революція. X., 1931; Франц. бурж. революция 1789—1794. M. - Ленинград, 1941; Бурж. революции XVIII—XIX в. в совр. зарубеж. историографии. М., 1986; L'État de France pendant la revolution (1789-1799). Paris, 1988; Батыр К. Революция: связь веков. «Соц. законность», 1989, № 6; Крашенинникова Н. А. Великая франц. бурж. революция и ее первые конст. акты. «Вестник Моск. ун-та, серия 11, Право», 1989, № 4; Рождение франц. бурж. полит.-правовой системы. Ленинград, 1990; Карлейль Т. Франц. революция. История. М., 1991; Таран Л. В. Истор. мысль Франции и России. К., 1994; Des États généraux au 18 brumaire. La Révolution française à travers les archives. Paris, 1988.

В. П. Горбатенко.



 
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
  [ АННОТАЦІЯ]   [а-ад]   [аж-анар]   [анаф-аск]   [асо-ая]   [б-бен]   [бер-брак]   [брат-бюр]   [в-вер]   [вес-вис]   [вит-віз]   [вій-вод]   [воє-в'яз]   [г-герб]   [гере-гос]   [гот-гуц]   [д-демаг]   [демар-державна тер]   [державна цер-десп]   [десят-дій]   [діл-доз]   [док-дяк]   [е]   [є]   [ж]   [з-зам]   [зан-звід]   [звіл-зім]   [зіо-зяб]   [і-інов]   [іноз-іщ]   [й]   [к-карц]   [кас-київ]   [кий-колг]   [коле-ком]   [кон-конкуб]   [конкур-конто]   [контр-корс]   [кору-крип]   [крис-кюч]   [л-лісов]   [лісог-ляш]   [м-маса]   [масл-мих]   [миш-між]   [мік-мой]   [мол-м'ян]   [н-наук]   [наур-необ]   [неод-нюр]   [о-округ]   [окруж-оріх]   [орлан-ощ]   [п-пасп]   [п-пасп]   [паст-пер]   [пес-піс]   [піч-пози]   [позн-посаг]   [посад-правн]   [право-предм]   [предс-примір]   [примус-прон]   [проп-п'ят]   [р-регл]   [регрес-рибак]   [рибал-розум]   [розш-рят]   [с-сев]   [сег-сир]   [сис-сміт]   [смол-співдруж]   [співстрах-стіч]   [стог-суддя]   [судеб-сюр]   [т-тех]   [тим-тор]   [тот-тяж]   [у-уман]   [умис-уяв]   [ф-фой]   [фок-ф'юч]   [х]   [ц]   [ч]   [ш]   [щ]   [ю]   [я]   [_А-В]   [_Г-З]   [_І-С]   [__Лат A-B]   [__Лат C]   [__Лат D]   [__Лат E-F]   [__Лат G-I]   [__Лат J]   [__Лат L-M]   [__Лат N-O]   [__Лат P]   [__Лат Q-R]   [__Лат S-T]   [__Лат U-V]